РОЗДІЛ 4.
СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОГО ПРОСТОРОВО-ЧАСОВОГО ГУМАНІСТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА ОСВІТИ ЯК «СУПЕРТЕХНОЛОГІЇ XXI СТОЛІТТЯ»

4.3. Потенційні можливості вузівської науки у створенні інноваційних знань та підготовці кадрів нового типу

Наука, як система знання, що розвивається, і форма суспільної свідомості, традиційно функціонує в трьох організаційних структурах — академічній, галузевій та вузівській. Вона взаємодіє в єдиному процесі пізнавальної діяльності за певного поділу праці.

Науковою структурою, що працює в галузі фундаментальних досліджень та стратегії розвитку науково-технічного прогресу, є Академія наук. Протягом усього етапу її функціонування виявлено такі проблеми як недостатність кадрового, наукового та технічного потенціалу, що впливало на якість наукових розробок, та призводило до того, що здебільшого дублювалися вже відомі результати. Загалом у науці були відсутні достатні економічні та моральні стимули для підвищення ефективності досліджень, особливо при впровадженні їх результатів у практику.

Галузева наука, як самостійна структура, проявилася пізніше за академічну науку. Спочатку вона була сконцентрована в небагатьох науково-дослідних та проектно-конструкторських інститутах і лише в середині ХХ століття набула широкого розвитку.

Водночас, перебуваючи у складі Академії наук, галузеві інститути, як другорядна галузь наукового знання, не були достатньо пов'язані зі своєю основною базою — виробництвом. Вони не проявлялися повною мірою у вирішенні завдань, спрямованих на прискорення темпів зростання продуктивності праці, тому що надто тривалим був розрив у часі між проведенням наукових, конструкторських та технологічних розробок та впровадженням їх у виробництво. Перехід більшості галузевих інститутів у підпорядкування міністерств показав позитивний результат у поліпшенні обслуговування інтересів галузі, але пізніше виявилися і негативні наслідки реорганізації: знизилася роль фундаментальних досліджень, яких не потребували міністерства. Галузеві інститути стали обмежуватися інтересами міністерств, перетворюючись на виконавчі органи.

За первинним задумом галузева наука мала виконувати функцію сполучної ланки між фундаментальною (академічною) наукою та виробництвом. Відомчий сектор науки як цілісна державна структура вирішував ці завдання, проте його ефективність була недостатньою. Поряд із невисокими результатами діяльності академічної науки, властивими одночасно тією чи іншою мірою відомчій науці, можна було б відзначити і такі специфічні причини як організаційні, що ведуть до створення «замкнутого циклу» наукових досліджень, якоїсь подоби натурального господарства та інші.

Разом із цим вузівська наука функціонує як відносно самостійний сектор науки, проте, у тісному зв'язку та взаємодії з академічною та галузевою наукою. Вона виникла значно пізніше, хоча фактично певна частина викладачів, поряд із педагогічною діяльністю, завжди вела й науково-дослідну роботу, переважно пов'язану з потребами навчального процесу. На початку ХХ століття наукова робота вузів концентрувалася у створених при кафедрах групах, науково-дослідних інститутах, які займалися виключно прикладними дослідженнями та підготовкою наукових кадрів із числа інженерів.

Нинішня система організації науково-дослідної роботи у вузах бере початок із професійного обов'язку кожної кафедри та зобов'язує кожного педагога вести цю діяльність. Пізніше у вишах створюються науково-дослідні сектори.

Вузівська наука свого часу перебувала під впливом провідної наукової структури — Академії наук як координатора фундаментальних досліджень. В даний час зв'язки між Академією наук та ВНЗ у багатьох випадках продовжують здійснюватися на підставі договорів про співпрацю з метою створення спільних науково-навчальних центрів та проведення наукових конференцій, семінарів, «круглих столів». При цьому необхідно відзначити наявність такої значної переваги ВНЗ, як те, що в них зайнято близько половини загальної кількості вчених, які мають наукові ступені.

Усі вище наведені факти свідчать про необхідність перегляду оцінки та самооцінки ролі та значення вузівської науки в системі загальної вітчизняної науки та розвитку науково-технічного прогресу. Порівняно з академічною та галузевою наукою вузівська наука має можливість і може забезпечити більш високу ефективність наукових розробок.

По-перше, вона має специфічний стимулятор ефективності — зацікавленість керівництва вузу, кафедр у підвищенні кваліфікації педагогічних кадрів, що безпосередньо пов'язано з виконанням кваліфікаційних наукових праць — дисертаційних робіт, які забезпечують формування творчого початку при підготовці кадрів.

По-друге, враховуючи «ресурсоємність» сучасних наукових досліджень щодо витрат трудових, матеріальних, фінансових ресурсів, очевидним є інтерес провідних наукових шкіл у вишах створювати творчі колективи студентів, аспірантів, співробітників та формувати матеріально-дослідницьку базу. В рамках крайньої обмеженості бюджетних коштів, вузівська наука має пряму можливість витримати випробування та конкуренцію, надаючи на ринок наукових послуг більш дешевшу та якіснішу продукцію. Слід зазначити, що таку конкуренцію на ринку наукових послуг вузівська наука може витримувати за її правильної стратегічної орієнтації. Особливість цього моменту така, що для ВНЗ характерні низькі витрати на заробітну плату в порівнянні з іншими структурами, що ведуть наукові дослідження, оскільки тут є можливість частину фахівців високої, а іноді унікальної кваліфікації, залучати за сумісництвом, а низької кваліфікації — за рахунок величезних трудових ресурсів – студентів.

По-третє, фактор витрат на утримання наукової установи відіграє також значну роль, особливо коли враховується факт утримання наукового колективу при зниженні навантаження або його відсутності. Зазначимо, що особливістю наукових установ академічної та галузевої науки являється їхня вузька спеціалізація, проблемна орієнтованість. В даному випадку оперативна зміна напряму досліджень, виконання досліджень у суміжній області, на стику кількох областей, практично неможлива через відсутність фахівців, матеріально-технічної бази, вільних площ тощо. На відміну від цього у вузівської науки, як правило, ці питання вирішуються набагато простіше, тому що більшість ВНЗ є багатопрофільними, мають у своєму розпорядженні широкий набір фахівців різної галузевої спрямованості.

І останній, не менш важливий фактор. Вузівська наука має можливість вивести наукові дослідження на рівень самодостатності та самоокупності за рахунок створення комплексу «Наука-Освіта-Виробництво», тобто теоретичні знання апробувати та реалізувати на практиці, одночасно займаючись підготовкою кадрів гуманістичної спрямованості.

Ще у 90 роках ХХ століття проблемною лабораторією кафедри філософії Харківського державного технічного університету радіоелектроніки на базі досліджень, проведених за завданням Міністерства освіти України, засвідчено, що значення вузівської науки у третьому тисячолітті різко зросте. Аналіз організації наукової та дослідницької діяльності, стан її у вузівській науці підтверджує необхідність розширення ролі науки у стратегічному розвитку суспільства XXI століття.

Тому не випадково вчені та педагоги нині змушені підняти пошук вирішення проблеми фундаменталізації університетської та академічної освіти на новий рівень наукового пізнання. Задача полягає не в створенні нової форми системи освіти, а в розробці її змістовної спрямованості. По суті, це пов'язано з тим, що результат діяльності системи освіти проникає та впливає на різні сторони економічного, соціального та культурного життя як кожної людини, так і всього суспільства. З одного боку, він породжує глобальні проблеми, що стосуються суспільства Землі у вигляді політичних, економічних, екологічних криз, а також загострення національних та соціальних конфліктів у різних регіонах планети. А з іншого боку, більш глибока фундаменталізація вищої освіти дозволить світовій спільноті вирішити вищезазначені проблеми за допомогою визначення пріоритету: формування людської особистості.

Завдання формування особистості вимагають вирішення низки взаємопов'язаних проблем. Насамперед, необхідно гармонізувати відношення людини з Природою через сучасну природничу картину світу з урахуванням вирішення кризових проблем біосфери, формування нової ноосферної суспільної свідомості з орієнтацією на єдність наукових знань про Людину і Всесвіт. Людині необхідно освоїти новий рівень пізнання, згармонізувати всі складові своєї свідомості для того, щоб сприймати себе частиною Природи. Звичайно ж, вирішення всіх цих проблем невід'ємне від фундаменталізації вузівської науки та створення інноваційної системи освіти.

Вперше концепція фундаментальної освіти була сформульована О. Гумбольдтом на початку ХIХ століття і згодом була реалізована у найкращих університетах світу. Освіта була тісно пов'язана з науковими дослідженнями. Згодом, розрив між цією моделлю та реальністю став істотнішим. Диференціація наук у ХХ столітті досягла такого рівня, що фахівці з різних розділів колись єдиної науки, скажімо, медицини чи біології, перестали розуміти один одного.

Тому найважливішою проблемою початку ХХI століття є пошук таких структур освітньої системи та її установ, які б забезпечували навчальні процеси науковими знаннями, технологіями та методиками, дисциплінами та курсами, а також сприяли б формуванню єдиного процесу інтеграції та диференціації в науці.

Щоб осмислити це, нам необхідно звернутися до історичного досвіду. У всі епохи еволюціонування людство дбало про те, щоб підготувати гідну зміну для себе. Свої зусилля воно спрямовувало на освоєння престижного для кожного часу інтересу чи, іншими словами, капіталу, що є основним показником рівня розвитку суспільства на даний момент часу. Тому, передусім, для науково обгрунтованого підходу до вирішення серйозного завдання виховання та освіти людини нинішньої епохи, необхідно визначити той капітал або еквівалент рівня розвитку суспільства, який слід сприймати як головний з метою орієнтації напряму нової освіти. Для цього скористаємося генезою зміни суспільних формацій та заміни цінностей — капіталу (інтересу) в суспільствах. З таблиці 4 видно, що об'єктивно настає епоха енергоінформаційних технологій у системі безперервного виховання та освіти як «Супертехнології ХХI століття».

Ретроспектива розвитку капіталу (інтересу) на Землі

Отже, наразі інформаційний вибух, «винуватцем» якого була Японія, а наймогутнішим власником стали США, має найближчим часом змінитись на його новий рівень: енергоінформаційних технологій. Природно, спочатку лише істинно глибоке розуміння поняття «Інформаційні технології» та «Енергоінформаційні технології» дозволить ефективно оцінити і згодом втілити в життя цей капітал як основний інтерес та еквівалент рівня розвитку планетарної спільноти на Землі.

Великий енциклопедичний словник дає таке тлумачення: «Інформація - (від лат. Informatio - роз'яснення, виклад) - відомості, що передаються людьми усним, письмовим або іншим способом (за допомогою умовних сигналів, технічних засобів і так далі); з середини ХХ століття - загальнонаукове поняття, що включає обмін відомостями між людьми, людиною та автоматом, автоматом та автоматом; обмін сигналами у тваринному та рослинному світі; передачу ознак від клітини до клітини, від організму до організму; одне з основних понять кібернетики».

Отже, інформація — це ще не знання. Це лише відомості, які можна перетворити на знання та, відповідно, матеріалізувати їх діями. Як бачимо, (таблиця 4) у процесі еволюційного розвитку людство поступово освоювало, так звані інформаційні технології дедалі більше складного характеру мозковий діяльності. Нині вони є механізм переробки найбільших обсягів інформації із застосуванням їх у виробничо-фінансової діяльності. Однак умови ведення цих процесів, що швидко змінюються, несуть в собі величезну кількість зовнішніх інформаційних обурень, що тягнуть за собою нескінченну масу змінних. Жодна інформаційно-обчислювальна машина — технокомп'ютер — не в змозі обробити ці обсяги і не може дати наближену до реальності стратегію ефективного використання цієї інформації. У свою чергу, робота з інформацією веде до збільшення обсягів нової інформації. У зв'язку з цим становищем та враховуючи можливість реального доступу кожної людини до будь-якої інформації на Землі, японський метод використання інформаційних технологій сучасного типу вичерпав себе. Його місце має зайняти новий тип технологій — енергоінформаційних, які означають отримання нової інформації лише шляхом саморозвитку свідомості людини.

Згідно з сучасними науковими дослідженнями в галузі еніології встановлено, що нічого фундаментальнішого, ніж життя свідомості у Всесвіті, немає, тому свідомість і є найвищою формою енергії та інформації, проявленою в розвитку, так званою життєдайною інформаційною системою. На основі вивчення та розвитку науки еніології та знань у галузі енергоінформаційного обміну людини з більш розвиненими просторами Всесвіту обґрунтовано визначається суть енергоінформаційних технологій. При освоєнні їх людина виходить на оптимальний шлях свого розвитку, а, отже, і суспільства.

В основі цього процесу реалізується ідея зміни якостей складових свідомості чи активізація внутрішнього людського психологічного фактору. В результаті фундаментальних науково-дослідних робіт, проведених ХОБФІЗІТ гуманізації, на базі кафедри бізнесу та контролінгу НТУ «ХПІ», Харківської хореографічної школи, Навчально-виховного комплексу «ІРВІН», Українського комерційно-виробничого підприємства «Кооппосилторг» та Харківської обласної профспілки харчової та переробної промисловості підтверджено на практиці необхідність переходу людини на якісно вищий рівень свого розвитку. Це можливо лише за умови освоєння людиною знань енергоінформаційного обміну та технологій гуманізації.

Людина, яка освоює енергоінформаційні технології, формує якості нового суб'єкта історичної творчості. Вона має внутрішні знання, достатні для одухотворення свого робочого місця, що дасть підвищення продуктивності праці та інше. Пошукові науково-дослідні роботи співробітників Фонду по дослідженню термінів експлуатації комп'ютерної та оргтехніки показали, що розвиток духовно-творчого стану свідомості людини впливає на якість роботи техніки, збільшуючи її можливості та термін експлуатації. Дослідники Фонду, як було зазначено вище, ці технології назвали «енергоінформаційними технологіями» (технології гуманізації).

Цілком очевидно, що вузівська наука та система вищої школи наразі має всі умови для впровадження енергоінформаційного світогляду та технологій гуманізації. Враховуючи те, що багаторічний досвід вузів, пов'язаний з орієнтацією навчання на підготовку фахівців широкого профілю, збігається зі стратегією загальної середньої освіти, можна дійти невтішного висновку: курс зміни системи освіти та виховання у вузах у бік гуманізації обрано своєчасно. Природно, у зв'язку з цим неминучими є величезні зміни щодо оновлення особистості професорсько-викладацького складу та керівних кадрів системи «Наука-Освіта-Виробництво» і цей процес обов'язково торкнеться кожного працюючого. І, як видно з результатів експерименту в системі загальної середньої освіти щодо впровадження модульно-розвиваючого навчання, основний тягар змін освітньої системи буде пов'язаний із процесом психологічного оновлення особистості ведучого в педагогічному процесі.

У зв'язку з тим, що історична місія системи вищої освіти полягає у здійсненні прориву у розвитку суспільної свідомості, виникає необхідність появи в самій системі існуючої вищої освіти нового простору і, відповідно, якихось нових структур. На сьогоднішній день є дуже багато виховних та освітніх моделей. Щоб вибрати або створити оптимальну модель, звісно, необхідно звернутися до самої проблеми. Найоптимальніша та найефективніша модель виховання та освіти буде та, яка, насамперед, забезпечує безперервність виховання та освіти як учня та студента, так і педагога, у тому числі й у післядипломному вихованні та освіті, тобто взаємовідносинами людини з її зовнішнім світом, вираженою наведеною схемою.

Необхідно відзначити, що така модель не може бути реалізована без усвідомлення та осмислення викладачами та студентами знань еволюції основних соціально-економічних, філософських, моральних, етичних та загальнокультурних ідей, концепцій та цінностей людської спільноти у всій їхній суперечливій складній сутності та глибині.

Як виявилося, через підтвердження на практиці, у схемі №7 замість поняття «Людина» має стати поняття «Свідомість людини» в цілісному розумінні — незалежно від віку, національності та становища в суспільстві. Тому сприйняття Людини з її змісту, тобто як свідомість, підтверджує вище викладене у тому, що у країні мають бути створені умови запровадження ідеології гуманізації. Усі без винятку свідомо повинні освоювати знання енергоінформаційного обміну, оскільки при виключенні будь-якого суспільного рівня, суспільна свідомість оновлюватися ефективно не буде.

Для впровадження ідеології гуманізації у суспільну свідомість необхідне створення у системі вищої освіти нової структури, роль якої може виконати інститут «Природознавство, Техніка та Людина».

Метою створення інституту «Природознавство, Техніка та Людина» є розробка адаптаційних програм гуманізації інженерної праці та наповнення їх інноваційними технологіями виховання людини з яскраво вираженим моральним гуманістичним імперативом, розвиненим творчим потенціалом та якостями «Нового Лідера». Для цього знадобиться дослідження проблем та пошук вирішення їх шляхом гуманізації методологічного наповнення науково-дослідної, методичної, науково-навчально- виховної та науково-навчально-виробничої діяльності. Це є головною конструктивною та практичною задачою функціонування інституту.

Таким чином, щоб повноцінно виконувати поставлену задачу, створюваному інституту «Природознавство, Техніка та Людина» необхідно обрати модель виховання та освіти, яка б забезпечувала безперервне виховання та освіту незалежно від того, який життєвий шлях чекає на людину. Звісно, без включення до цієї роботи самого студента чи просто людини через «збудження» її внутрішнього людського психологічного фактору чи внутрішньої мотивації цю проблему вирішити неможливо. А те, що це реально і досяжно, але досить складно і важко здійснити, видно з результатів 25-річної науково-дослідної роботи, виконаної одним із НДІ СРСР. У роботі «Про природу таланту», надруковану у «Студентському меридіані» (1994 р.), авторами Ігорем Акімовим та Віктором Клименком представлено досвід дослідження розвитку таланту. Визначено, що талант має кожен, але не всі можуть зберігати творчий стан свідомості протягом усього життя. Наявність законів, за якими працює людина у зоні творчості — «під керуванням душі», підтверджуються результатами практики еніомедицини (безмедикаментозної); менеджменту нового типу як інноваційної системи управління; гуманізації системи виховання та освіти; причинно-наслідкової психології через гармонізацію свідомості та її комфортної прояви у взаємодії із зовнішнім світом; соціології за допомогою толерантного вирішення будь-яких конфліктних ситуацій та інших.

Виховання творчого дослідницького підходу до життєвих процесів можна побачити на прикладі Національного технічного університету «ХПІ», де всесвітньо відомими академіками О.Ф. Іоффе, Л.Д. Ландау, І.В. Обреімовим свого часу було запропоновано систему підготовки інженерів-дослідників конструкторського і технологічного напрямів з урахуванням єдності університетської фізико-механіко-математичної і класичної інженерного освіти, тобто інженерів широкого профілю. Досвід підготовки таких інженерів довів їхні величезні творчі можливості та безперечні переваги перед інженерами будь-яких машинобудівних спеціальностей. Висока теоретична підготовленість такого інженера-дослідника дозволяє йому швидко адаптуватися в будь-якій галузі економіки, починаючи від аерокосмічної техніки, медичної промисловості та до виробництва товарів народного споживання. Інженери нового рівня підготовки здатні за допомогою технологій гуманізації доводити до практичного використання будь-які досягнення сучасної науки, включаючи такі, як замкнені виробничі цикли, енергоінформаційні технології, технології ресурсо- та енергозбереження, оптимізації конструкцій, вирішення гострих екологічних проблем, у тому числі і рекреації Природи та реабілітації Людини, а також проблем, пов'язаних із створенням систем управління в нових економічних умовах України.

Все це говорить про те, що ідея університетської освіти витримала перевірку часом. Якщо цю систему наповнити новим ідеологічним змістом та структурно оформити, довівши її до вимог сьогодення, ми зможемо вирішувати задачі щодо оновлення суспільної свідомості. Отже, удосконалення системи підготовки інженерів широкого профілю в технічних вузах можливе через гуманізацію та одухотворення навчального процесу та позанавчальних форм виховання у вигляді усвідомлення та осмислення гуманістичного світогляду. Для цього виникла потреба ввести у програму навчання цикл фундаментальних гуманітарних дисциплін, таких як екософія (науково-духовна філософія), психологія причин, соціоінженерна діяльність, менеджмент нового типу, психологічна валеологія, культурологія, парапсихологія та сучасне природознавство, наукознавство, еніологія та інші. Освоєння їх дозволить майбутньому інженеру пізнати самого себе та своє місце в Природі та суспільстві, закони взаємодії з навколишнім середовищем та людьми, іншими словами, своєчасно та швидко оновлюючи свою суть, адаптуватися у будь-якій життєвій обстановці. В основі цього процесу лежить самостійна робота щодо становлення активного творчого мислення.

Таким чином, гуманізація та, в першу чергу, інженерної освіти, забезпечить нерозривну єдність фундаментальних понять у науково-дослідній, професійній, педагогічній, ідеологічній підготовці, що дозволить інженеру ХХI століття стати найгуманнішим фахівцем, який своєю діяльністю забезпечить збереження життя на Землі. Нові досягнення людства можливі шляхом безперервного самовдосконалення та оновлення особистості, мобілізації духовних сил.

На першому етапі гуманізації вищої освіти у новій системі виховання та освіти достатньо створити структуру, яка забезпечить умови для органічного поєднання теорії та практики, як основи експериментальних робіт з підготовки сучасного інженера.

Поставлені задачі вирішуватимуться за рахунок введення в навчання знань більш глибокої фундаменталізації сучасного рівня пізнання та науково-духовної підготовки за програмами Здорового способу життя та менеджменту нового типу, які мають становити нерозривну єдність із професійною підготовкою. Виникає основна проблема, як зберегти термін підготовки інженера, підвищивши при цому якість навчання? Спочатку передбачається запровадити новизну за рахунок часу, відведеного для професійної підготовки у вигляді модулів у кожний предмет за спеціалізацією, та у вигляді окремих курсів. Це дозволить кардинально змінити зміст нинішньої гуманітарної підготовки: її ефективність за рахунок «збудження» у студента внутрішнього людського психологічного фактору (внутрішньої мотивації).

Наповнення гуманізацією нового зразка системи виховання та освіти може здійснюватися за рахунок експериментальних формознавчих особистих ініціатив студентів в умовах колективного осмислення переробки цих ініціатив у ході цілей, що самостійно намічаються і досягаються. Цей новий тип виховання як педагогіка творення може бути експериментально апробований у клубних формах створюваного експериментального майданчика.

Інтеграція науково-дослідної діяльності кафедр інституту «Природознавство, Техніка та Людина» та проблемних лабораторій кафедр університету, насамперед гуманітарних, дозволять розробити універсальну методику адаптації інноваційних знань та технологій для всієї системи інженерної підготовки.

Цей інститут є базовою основою лабораторно-академічного рівня. Одночасно він виступає головною координаційно-ресурсною структурою університетської освіти та науково-дослідною, пошуковою та проектно-технологічною організацією.

Організуючи інститут «Природознавство, Техніка та Людина», університет інженерного профілю отримує реальну можливість реалізувати практично модель гуманного інженера ХХI століття, а також сприяти трансформації всієї освітньої системи в русло гуманізації.

Рішення питань гуманізації як ніколи актуальне у зв'язку з виходом системи освіти України на рівень європейського єдиного культурно-освітнього простору для того, щоб не втративши досягнуте, можна було примножити педагогіку співробітництва та творчості європейським досвідом та вийти на випередження, а не залишатися на «задвірках історії».