ГЛОСАРІЙ

Терміни розглядаються з урахуванням знань енергоінформаційного світогляду. Деякі, що використовуються в рівні знань наукового світогляду, наводяться для повнішого розкриття суті нової ідеї та технологій гуманізації.

Безперервність у часі та просторі - системна багаторівнева організація виховання та освіти з урахуванням охоплення всіх свідомостей суспільства: особистісного, сімейного, колективного, суспільного та планетарного як по вертикалі, так і по горизонталі, тобто по всьому віковому цензу, включаючи внутрішньоутробне життя свідомості та абсолютно кожного члена суспільства [2Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86.].

Більш розвинені життєві простори Природи (Всесвіту) - Всесвіт, як Свідомість, є багаторівневою енергоінформаційною структурою з різними рівнями розвитку свідомості (тривимірною, чотиривимірною, п'ятивимірною і т.д.) [1-3Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с.
Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86.
Капра Ф. Дао фізики. – СПб: ОРІС, 1994. – 303 с.]. Процес еволюційного розвитку свідомості, зокрема й людини, є перехід із рівня - нижчого в інший - вищий залежно від частоти вібрацій психічної енергії її думки. Для отримання інформації про оптимальний варіант свого розвитку, людина шляхом освоєння технологій енергоінформаційного обміну має можливість своєю свідомістю «дотягнутися» до необхідного інформаційного банку знань Всесвіту (більш розвиненого простору Всесвіту). Аналогією є дистанційне навчання, але на новому рівні пізнання, де замість технокомп'ютера свідомість людини виступає як біокомп'ютер. У майбутньому розвиток науково-технічного прогресу на Землі буде залежати від ефективності освоєння людством енергоінформаційних технологій [2Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86.].

Віра у прийнятому науковому розумінні - це стан суб'єкта, тісно пов'язаний з духовним світом особистості, що виникає на основі певної інформації про об'єкт, виражений в ідеях або образах, що супроводжується емоцією впевненості та рядом інших почуттів і служить мотивом, стимулом, установкою та орієнтиром людської діяльності. В історії філософії та психології можна розрізнити три види теорії В.: емоційні, що розглядають В. переважно як почуття (Юм, Джеймс та ін); інтелектуальні, в яких В. трактується як феномен інтелекту (Дж. Ст. Мілль, Брентано, Гегель, та ін); вольові, що визнають В. атрибутом волі (Декарт, Фіхте та ін.) [4Філософський словник/За ред. І.Т. Фролова. - 7-е вид., перероб. та дод. – М.: Республіка, 2001. – 719 с.].

Віра є провідним універсальним станом свідомості та базовою основою спеціального стану «Я - Учень» з потенціалом критичності рівня духовно-творчої мотивації, що дозволяє повністю приймати чужий досвід та зміцнюватися знаннями через власний досвід. Виступає основою для прийняття нової інформації та перетворення їх у знання шляхом реалізації інформації через цілеспрямовані дії.

Новий рівень фундаментальності, що базується на знаннях про Свідомість Людини та Всесвіту, передбачає розгляд нової фізики віри, якісно оновленої за рахунок зміни способу мислення, переорієнтованого на творчий процес. Традиційне мислення завжди було мотивоване на кінцевий результат. У процесі енергоінформаційного обміну на основі нового - інтровертного мислення, мотивація спрямована на навчання свідомості, де головне - психічна діяльність людини, приріст нових знань, які забезпечують розширення і оновлення свідомості особистості. Процес навчання - це динамічний процес, у якому кінцевого результату (матеріалізації) може і не бути, зміни йдуть через зміну якостей Душі. У багатьох випадках достатньо розв'язання психологічної задачі на мисленневому (ментальному) рівні. Це залежить від відкритості людини, готовності прийняття новизни за допомогою віри, здатності змінюватися і гармонізуватися з зовнішнім світом, що змінюється. Неприйняття новизни (закритість) призводить до матеріалізації процесів, через проживання яких все одно змінюються якості Душі (риси характеру) людини, але вже складнішим шляхом – послідовним набором необхідних якостей через «муки та страждання».

Стан «Віра» постійно трансформується за рівнями свідомості і спрямовує її розвиток на формування устремління до пізнання. Унікальність стану «Віра» в тому, що він є енергоінформаційною структурою – «ключ Космічного Розуму», код розумності, закладений Природою в програму творчого розвитку людини. Він несе у змісті «зерно істини», яке через розвиток свідомості людини проростає в ній як Живе Знання = Любов і Мудрість. Нові знання, отримані в процесі творчого розумового акту, дозволяють людині стати відкритою самодостатньою системою, здатною виходити на оптимальну програму розвитку за допомогою енергоінформаційного обміну з полем Всесвіту. Отже, «Віра» - це універсальний стан свідомості, що виступає провідним психолого-педагогічним аспектом у формуванні соціально-активної творчої особистості та нового суб'єкта історичної творчості Землі [1Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с., 2Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86.].

Внутрішній людський психологічний фактор — духовно-творчий потенціал свідомості, що відображає здатність до розумової діяльності за вектором віри, виявленої в реальних процесах її життєдіяльності на рівні особистості, сім'ї, колективу, суспільства творчою дією. Представлений об'ємним, багатовимірним станом психіки людини (її Душі) як енергоінформаційна польова структура та мозок. Формується в процесі зміни типу мислення – на інтровертний з ментальною логікою, потім – Живий, творчий.

Гармонійна особистість — це особистість, здатна до усвідомленої динамічної зміни якостей Душі з метою формування стану самостійності та самодостатності в умовах соціальної практики. У психологічному стані свідомості відповідає гармонії природних систем, у тому числі процесів, явищ, подій, характерною особливістю яких є наявність якостей, що забезпечують стійку цілісність системи у її динамічному розвитку відповідно до програми долі [2Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86.].

Гіпертрофовані якості Душі (сутність хибного магнетичного центру). У стані «Я-Его» у людини з'являється ілюзорне відчуття сенсу та цінностей життя, які не мають під собою жодного космічного смислового фундаменту.

Первісно Вселенською програмою життя у природу свідомості людини закладено духовне (істинне) «Я» як матриця еволюції свідомості. Коли людиною протягом життя освоєно необхідні знання та напрацьовано якості, на їх основі у свідомості паралельно істинному «Я» напрацьовується штучне «Я» - жива енергоінформаційна сутність, наповнена маленькими «я» - субособистостями магнетичного центру Душі. Якщо людина своєчасно не переходить у новий рівень свого еволюційного розвитку, йде етап повторення – вона зациклюється (прив'язується) до освоєних раніше знань та життєвих цінностей, що визначають якості душі, які поступово стають гіпертрофованими. У її свідомості формується сутність хибного магнетичного центру, субособистості якого наповнені сумою кармічних родових якостей, які і визначають ставлення людини до себе і зовнішнього світу. Вона починає вірити в себе, закрита на новизну і готова до змін лише через інтерес, спрямований на задоволення потреб, мотивованих старими життєвими цінностями.

Поступово людина входить у стан свідомості ускладненого характеру і зупиняється у розвитку. Її свідомість наповнена хибними ідеями, зростають хибні цінності, на основі яких і формується ілюзорне ставлення до себе та навколишнього світу. Керуючою енергетичним станом Душі стає сутність хибного магнетичного центру з якостями Его-центру, яким свідомість здійснює контакт із Духовною (природною, істинною) програмою свого розвитку. Цей контакт ми називаємо неусвідомленою інтуїцією, і думка, яка йде на людину цим каналом зв'язку, не має чистоти ідеї програми Духа, оскільки відбивається у свідомості гіпертрофованими якостями, навіть якщо вони у своєму змісті мали позитивний потенціал у минулій програмі еволюції.

Гуманізація - поширення та затвердження у сфері суспільного життя ідей, поглядів та переконань, пройнятих гуманізмом. Гуманізація відображає соціальну спрямованість розкриття ролі людського психологічного фактора як об'єкта управління на базі освоєння людиною нових знань і технологій. Це ідеологія, науково обґрунтована знаннями та ідеями рівня психічного життя людини, де орієнтація її як особистості в думках та діях спрямована на гармонію як у собі, так і із зовнішнім світом. Людина – явище природне. Їй, як і всім природним живим істотам, властиво в кожен момент часу мати якісно визначені програмою її розвитку форму і суть. Це і є найоптимальніший варіант життєвого шляху свідомості, що несе в собі власну мету розвитку, призначену для неї Природою (Творцем). Тоді під гуманізацією слід розуміти усвідомлення, осмислення та розвиток нових знань, напрацьованих у процесі одухотворення знань минулого новим типом мислення та необхідних людині для забезпечення оптимального розвитку [1Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с., 2Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86., 5-8Вершинін Г.Д. «Концепція-прогноз програми «Гуманізація у суспільному розвиткові Землі». Всеукраїнська науково-методічна конференція «Гуманізація та гуманітарізація вищої технічної освіти». Наукові праці / ХТУРЕ, Харків, 2000, 257 с.
Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86.
Вершиніна О.М., Мухіна Н.В. Роль еніознань у гуманізації науки, виховання та освіти як засобу формування нової суспільної свідомості // Наука, релігія, суспільство. - № 4, 2003, Донецький державний інститут штучного інтелекту Відділ у справах релігій Донецької обласної державної адміністрації ІНШІ. – Донецьк, 2003. – С. 203-208.
Ващенко В.В. Інноваційне управління якістю життя на основі менеджменту нового типу. Етичні та духовні аспекти розвитку людини та суспільства. Матеріали VII Міжнародного форуму 25-26 травня 2007 р., м. Київ / Київ: Національний технічний університет України «КПІ», Інститут планетарного синтезу (Женева), Комітет з етики та гуманітарної експертизи, Рада громадських організацій України. 2007. – 50 с.].

Гуманізація громадянської освіти. Це загальнодоступна на всіх рівнях пізнання сфера знань та технологій, що відповідає життєвим інтересам кожного громадянина у питаннях вирішення проблем здоров'я, способу життя, поведінки, стану довкілля. Вона стає об'єднуючим, організуючим початком духовно-морального та екологічного планетарного руху для сучасної цивілізації. Гуманізація свідомості людини є провідним початком у гуманізації громадянської освіти, що розвивається на основі становлення єдиних планетарних цінностей через активну діяльність науково-духовних, творчих та науково-технологічних суспільних шкіл на базі створення різних вільних об'єднань.

Сьогодні визнається, що проблеми людини – це проблеми екології, які у своїй основі носять сенсоутворюючий характер пізнання та тісно пов'язані з особливостями розвитку всіх суспільств. Система «суспільство - навколишнє середовище» єдина та її елементи взаємно визначають один одного відповідно до принципу антропності, який свідчить, що всі світові контакти між собою узгоджені настільки точно, що навіть мізерна зміна, припустимо, на частки відсотка, їх величин перетворила б Всесвіт у зовсім інший світ. Глибинні відносини Природи та суспільства будуються так, що будь-які зміни в природі відображаються на суспільстві і навпаки, про що людство до ХХ століття і не підозрювало. Тому сьогодні у пізнанні людиною себе і світу все зростаючу роль займає космофізичне природознавство, тобто знання, яке забезпечує прагнення людини пов'язати воєдино земні процеси з процесами космічного простору. У зв'язку з цим порівняно нещодавно позначився такий міждисциплінарний напрямок у науці, як екологія людини, який набуває в даний час характеру космічної антропоекології [9Мухіна Н.В. «Екологія мислення – основа здорового способу життя». Етичні та духовні аспекти розвитку людини та суспільства. Матеріали VII Міжнародного форуму 25-26 травня 2007 р., м. Київ / Київ: Національний технічний університет України «КПІ», Інститут планетарного синтезу (Женева), Комітет з етики та гуманітарної експертизи, Рада громадських організацій України. 2007. – 50 с.]. Її основоположником був російський учений О.Л. Чижевський [10Чижевський А. Л. Космічний пульс життя: Земля в обіймах Сонця. Геліотараксія / Упоряд., вступ. ст., коментарі, підбір ілл. Л.В. Голованова. – К.: Думка, 1995. – 767 с.]. Незважаючи на те, що становлення космічної екології людини протікає досить «болюче», що пов'язано з необхідністю відходу від стереотипів мислення, що традиційно склалися, розрив «кайданів» свого роду феномену «планетарної замкнутості свідомості людини» в ХХI столітті набирає обертів. Сукупність соціологічних поглядів, відповідно до яких людське суспільство та навколишнє середовище нерозривно взаємопов'язані та між собою взаємозалежні, названа коеволюцією. Вона виводить у стан необхідності вивчати взаємозв'язки та взаємозалежності діяльності людини та Природи (Всесвіту) [11Пригожин І., Стенгерс І. Порядок із хаосу: Новий діалог людини з природою: Пер. з англ. - М: Прогрес, 1986. - 432 с., 12Шилін К. І. Екософські засади. – Перша енциклопедія третього тисячоліття. Т. 1/ За участю С.В. Шефеля. - М: Вид-во «Соціум»; Енциклопедія управлінських знань (Серія «Соціологія майбутнього»), 2000. – 352 с.]. Ідеї коеволюції тільки зараз проходять етап усвідомлення ролі людини в природних процесах та обґрунтовують необхідність перебудови пріоритетів людини, тісної узгодженості їх із можливостями природи.

У зв'язку з цим вирішення всіх проблем людства слід розглядати з погляду екології Свідомості людини. Свідомість - це особливий енергоінформаційний стан, властивий Людині, у якому їй одночасно стає досяжним як зовнішній, так і внутрішній світ. Звідси термін «екологія Свідомості» може бути розглянутий як згармонізований усвідомленим керуванням самою людиною духовно-творчий стан Душі та мозку. І в цьому сенсі розкривається головна задача гуманізації громадянської освіти - у процесі підготовки кадрів гуманістичної спрямованості формувати інформаційну та методичну базу знань енергоінформаційного світогляду та технологій гуманізації [2Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86., 7Вершиніна О.М., Мухіна Н.В. Роль еніознань у гуманізації науки, виховання та освіти як засобу формування нової суспільної свідомості // Наука, релігія, суспільство. - № 4, 2003, Донецький державний інститут штучного інтелекту Відділ у справах релігій Донецької обласної державної адміністрації ІНШІ. – Донецьк, 2003. – С. 203-208.].

Егрегор - це сформоване відповідно до будь-якого комплексу ідей енергоінформаційне утворення в ноосфері Землі, створене і напрацьоване духовно-творчими зусиллями людей на базі втілення ними цих ідей у земної практиці.

Егрегори можна порівняти за силою, потужністю дії, комплексом вхідних ідей та енергій. Енергії Егрегора поповнюються за рахунок вироблених людиною чи групою людей енергій, в тому числі на ментальному рівні. Найголовнішу роль в їхній енергоінформаційній структурі мають духовні ідеї. Тому Егрегори при втраті затребуваності за їх духовною складовою можуть слабшати, наприклад, при відпрацьованій у соціальній практиці ідеї (ідеології) та відтоку свідомостей, що перестають розвиватися через цю ідею.

Існують Егрегори кожної окремої людини. Вони виникають, можуть змінюватися за рахунок збільшення кількості однодумців чи зовсім зникнути, коли людина та її ідеї не затребувані.

Існують Егрегори будь-якої групи людей, об'єднаних за якимось принципом: сім'ї, будинку, вулиці, підприємства, міста, країни та інші. Деякі Егрегори включаються один в інший, деякі можуть перетинатися (якщо у них виявляються загальні напрямки ідей та енергій), деякі – несумісні один з одним. Вивчення цих питань призводить до енергоінформаційної теорії буття соціуму [2Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86., 30http://uk.wikipedia.org/wiki/Егрегор, http://www.do-med.ru/p282.html].

Енергоінформаційний світогляд - система узагальнених поглядів на світ, заснована на уявленні про те, що все у Всесвіті є Свідомість. Сам Всесвіт виступає як цілісна, багатовимірна, об'ємна і єдина система, що складається з ієрархічних енергоінформаційних структур, які взаємодіють між собою відповідно до дії Космічних законів Життя, провідним з яких є закон енергоінформаційного обміну. Людина як енергоінформаційна структура є невід'ємною частиною одного з рівнів енергоінформаційних структур Всесвіту і розвивається відповідно до Космічного закону Життя за принципом причинно-наслідкового зв'язку. Головною метою для неї стає досягнення стану спів-творчості свідомостей [1Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с., 2Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86.].

Живі знання, науково-духовні знання, технології, явища, події і так далі - це Жива інформація, обґрунтована теоретичними та практичними розробками у сфері реалізації ідей Духа. Це дослідницьке передбачення очікуваного результату та присутність його наслідку як закономірного прояву Космічного закону причинно-наслідкового зв'язку будь-якого масштабу: природного чи суспільного характеру. Живе знання носить фундаментальний характер і є основою розвитку наукового пізнання на кожному з етапів еволюційного розвитку людства Землі. Живе знання - це інноваційний продукт розумової діяльності людини, свідомість якої перебуває у гармонійному стані. Живе знання є фундаментом інновацій, що створюються у процесі динамічного перетворення свідомістю інформації на знання на базі соціальної практики і виступають як процес Живої науково-духовної творчості.

Жива логіка - це форма та спосіб організації інформації та знання. Через неї і за допомогою неї створюються всі життєдайні системи екоспілкування «Людина - Суспільство - Ноосфера - Всесвіт», які у взаємопов'язаному стані згідно з Космічними законами Життя Свідомостей Всесвіту пізнають себе і світ. Основні властивості- задачі-функції Живої логіки визначаються якісним переломом у долях людства, у його відносинах із Природою та самим собою. Відтепер творча особистість змушена брати на себе відповідальність за формування своїх якостей - в ім'я творення Життя в природному співавторстві з нею… Відповідно Жива логіка з форми організації знання стає ще й способом, системою засобів саморегулювання = створення Життя, розумового творчого та технологічного руху в стані спів-творця, зберігаючи методичну наступність Живої логіки від формальної [2Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86., 12Шилін К. І. Екософські засади. – Перша енциклопедія третього тисячоліття. Т. 1/ За участю С.В. Шефеля. - М: Вид-во «Соціум»; Енциклопедія управлінських знань (Серія «Соціологія майбутнього»), 2000. – 352 с., 13Соловйов В.С. Сенс любові // Твори у 2-х т. 2-ге вид. – Т. 2. – М., 1990. – С. 507., 14Гуманізація свідомості людини і суспільства на новому витку еволюції людства. Збірка статей. Керівник авторського колективу О.М. Вершиніна - Харків: ЧФ «Ектив Стар», 2015, - 212 с.].

Жива логіка розвивається у процесі технологічного освоєння знань енергоінформаційного світогляду. Вона представляє ментальну багаторівневу системну уявну дію свідомості людини з урахуванням виявлення нею закономірності і повторюваності у змісті думок, виявленні суті процесів, що відбуваються з нею «тут і зараз». Жива логіка формується шляхом зміни свідомості людини у процесі роботи над собою під час вирішення психологічних задач і є результатом розвитку Живого, духовно-творчого типу мислення.

Знання - форма існування та систематизації результатів пізнавальної діяльності людини. Виділяють різні види знання: звичайне («здоровий глузд»), особистісне, неявне та інші. Науковому знанню притаманні логічна обгрунтованість, доказовість, відтворюваність пізнавальних результатів. Знання об'єктивізується знаковими засобами мови [7Вершиніна О.М., Мухіна Н.В. Роль еніознань у гуманізації науки, виховання та освіти як засобу формування нової суспільної свідомості // Наука, релігія, суспільство. - № 4, 2003, Донецький державний інститут штучного інтелекту Відділ у справах релігій Донецької обласної державної адміністрації ІНШІ. – Донецьк, 2003. – С. 203-208.].

Знання є енергоінформаційним продуктом пізнавальної діяльності людини, перевірене практикою в результаті ментальної (мисленнєвої) та соціальної роботи свідомості як акта дослідження дійсності. Знання, як і будь-яка енергоінформаційна структура, за рівнями пізнання є багатовимірним і структурується з кодуванням та розшифровкою його за змістом. Тому знання під час передачі послідовникам чи перенесення їх у інформаційні носії (паперовий, електронний та інші), перетворюється на інформацію та енергію як земне (мертве) знання. Перевести знову інформацію на знання іншою людиною можна тільки через її мисленнєву діяльність за тим самим принципом - на практиці внаслідок ментальної та соціальної роботи.

Індивідуалізм - психологічний стан свідомості людини, у якої життєва мотивація спрямована на задоволення земних цінностей, що формує в Душі «Я-Его». Для неї егоцентризм виступає як світоглядна основа, а поведінка в стані прагматизму - життєвою позицією. Наприклад, оцінюючи характер їхнього впливу на духовний розвиток особистості, В. Соловйов зазначав: «Стверджуючи себе поза всім іншим, людина тим самим позбавляє сенсу своє власне існування, забирає в себе справжній зміст життя і перетворює свою індивідуальність на порожню форму. Таким чином, егоїзм ніяк не є самосвідомістю і самоствердженням індивідуальності, а, навпаки, - самозречення і загибель» [13Соловйов В.С. Сенс любові // Твори у 2-х т. 2-ге вид. – Т. 2. – М., 1990. – С. 507., 15uk.wikipedia.org/wiki/Духовність].

Так формування моральних цінностей та установок на основі принципу матеріального індивідуального споживання призвело сучасне людство до планетарної кризи. Суспільство споживання не бачить потреби у всебічному інтелектуальному, моральному та духовному розвитку людини. Це веде до введення в оману людей, деградації їх як особистостей, занепаду масової культури, спрощує процес маніпулювання свідомістю, оскільки темних, неосвічених людей дуже легко обдурити. Що й спостерігається останнім часом у взаєминах людей один з одним, людини з державою та держав між собою [16www.vz.ru/opiniors/2014/4/29/684247.html].

Комплексна гуманізація соціуму - це процес гуманізації свідомості на базі освоєння знань енергоінформаційного світогляду, коли людина виходить на розуміння себе як природної, космічної істоти. Якщо під самостійною метою розвитку людини приймається програма, закладена в ній на життя, тобто доля, то гармонізація особистості стосовно себе та навколишнього зовнішнього світу є умовою життя відповідно до цієї програми. Інакше кажучи, йдеться про досягнення органічної єдності універсального модуля Свідомостей «Всесвіт - Людина», які підпорядковані єдиним Космічним законам Життя.

Новизною даного процесу є те, що новий суб'єкт науково-духовної творчості, у процесі самої творчості використовуватиме новий тип мислення - Живий і новий механізм мислення - Енергомозок, що живиться енергією «вакууму» Всесвіту - психічною енергією розумової діяльності.

Зміна типу мислення людини забезпечить їй енергоінформаційний обмін із більш розвиненими життєвими просторами Всесвіту. Вирішення подібних задач під силу лише творчій особистості, що володіє Живим типом мислення. Навчившись мислити, отже сприймати інформацію у думках, а не в «мертвих словах» формулювань, людина набагато швидше практично освоює знання, забезпечуючи самодостатність своєї життєдіяльності.

Людина свідома - вища форма еволюційного розвитку людини через енергоінформаційний обмін у Природі (Всесвіті) шляхом формування цілісного, об'ємного, гармонійного стану свідомості, що володіє знаннями та якостями особистості, яка перебуває у стані самодостатності. Свідома людина є складовою енергоінформаційної структури Всесвіту, постійно здійснюючи енергоінформаційний обмін з нею у спів-творчості. Як новий суб'єкт історичної творчості Землі вона навчається керувати розвитком свідомості особистості, сім'ї, колективу, суспільства відповідно до Програми своєї долі, гармонійно вписуючись у суспільний розвиток.

Менеджмент нового типу — духовно-творча та науково-технологічна інноваційна система управління розвитком своєї свідомості та на її основі - навколишнього світу. Вона є нетрадиційною як за формою, так і за змістом. Головною відмінністю виступає орієнтація на більш просунутий рівень у розвитку свідомості людини порівняно з інтуїцією - базою американського і західноєвропейського менеджменту. Провідною технологією стає «Робота над собою» через зміну типу мислення в процесі самовдосконалення соціально-активної творчої особистості.

Науковість «Менеджменту нового типу» забезпечується наявністю тих закономірностей, які є невід'ємною частиною наукового підходу:

• вираженого провідною формою розвитку суспільної свідомості, як новою наукою;
• являється сферою людської діяльності, одна з функцій якої - ментальна систематизація об'єктивних знань про дійсність;
• включає діяльність з метою отримання системи знань, що лежать в основі науково-духовної картини світу, яка не має пояснення з боку функціонуючої науки;
• являється новим науковим напрямом як окрема галузь наукових знань з усвідомленого управління творчою особистістю внутрішніми та зовнішніми процесами своєї життєдіяльності (включаючи здоров'я);
• реалізує духовно-творчий пошук, наукові дослідження, опис, пояснення та передбачення процесів і явищ дійсності, що становлять предмет його вивчення на основі нових законів, що відкриваються.

Духовність «Менеджменту нового типу» базується на знаннях космофізичного природознавства, що підтверджують нову фундаментальність життя на основі спів-творчості Свідомостей Людини та Всесвіту. Використання результатів теоретичних і практичних розробок у їх єдності дозволяє створити нову гуманістичну систему виховання та освіти [2Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86., 8Ващенко В.В. Інноваційне управління якістю життя на основі менеджменту нового типу. Етичні та духовні аспекти розвитку людини та суспільства. Матеріали VII Міжнародного форуму 25-26 травня 2007 р., м. Київ / Київ: Національний технічний університет України «КПІ», Інститут планетарного синтезу (Женева), Комітет з етики та гуманітарної експертизи, Рада громадських організацій України. 2007. – 50 с.]. Вона стає провідною у створенні механізму реалізації нового рівня науково-технічного прогресу.

Ментальне тіло - це психоінтелектуальна складова свідомості людини, мисляче тіло свідомості (її ментальний зміст) - Енергомозок. У процесі виконання життєвої місії людини постає як інструмент пізнання нею Ідеї Духа в умовах земної практики.

Мислення - (гр. ноезіс - це пізнавальна діяльність людини). Продуктом чи результатом мислення є думка (поняття, зміст, ідея). Мислення протиставляють «нижчим» способам освоєння світу у формі відчуттів (інстинкту) чи інтуїтивного сприйняття, які властиві, зокрема, і тваринам. Багато філософів називали мислення сутнісною властивістю людини. Так Декарт стверджував: «Я думаю, отже, я існую» [17http://ru.wikipedia.org/wiki/Мислення]. Процес розумової діяльності людини - це механізм пізнання світу, являється інструментарієм еволюційного розвитку її свідомості як невід'ємної частини енергоінформаційного поля Всесвіту, через розвиток якого вона сама себе пізнає. Поле думки Всесвіту виступає як енергоінформаційний комп'ютер, керуючий процесами розвитку складових його свідомості.

«Основою здібності як мислення є Локус контроль - якість, що характеризує схильність людини приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам (екстернальний чи зовнішній Л.к.) чи власним здібностям і зусиллям (інтернальний чи внутрішній Л.к.). Показано, що люди, які мають внутрішній Л.к., більш впевнені в собі, послідовні та наполегливі у досягненні поставленої мети, схильні до самоаналізу, врівноважені, товариські, доброзичливі та незалежні. Схильність до зовнішнього Л.к., навпаки, проявляється поруч із такими рисами, як невпевненість у своїх здібностях, неврівноваженість, прагнення відкласти реалізацію своїх намірів на невизначений термін, тривожність, підозрілість, дискомфортність і агресивність. Експериментально показано, що внутрішній Л. к. є соціально схвалюваною цінністю. Поняття Л. к. є базовим при формуванні суті понять «інтровертність» та «екстравертність» [18Короткий психологічний словник/Ред. - Упоряд. Л.А. Карпенка; За заг. ред. А.В. Петровського, М.Г. Ярошевського. - 2 видавництво, - розш., випр. та дод. - Ростов н/Д.: вид-во Фенікс, 1998. - С. 91.].

Мислення Живе, творче — це тип мислення та психологія особистості, результатом діяльності яких є рішення, сформоване шляхом синтезу інтровертного мислення та ментальної логіки (діяльність Енергомозку), що розвиваються в процесі освоєння науково-духовних знань рівня космофізичного природознавства та соціальної практики особистості. Як мислення творче, воно характерне тією особливістю, що в ході пізнавальної діяльності йде процес створення інноваційного продукту - Живого Знання [1Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с., 2Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86., 19Мухіна Н.В. Інноваційний здоровий спосіб життя як нова психокультура. Сучасні проблеми науки та освіти. Матеріали 12-ї міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції 27 квітня – 09 травня 2012 р., м. Євпаторія / Харків: Українська Асоціація «Жінки в науці та освіті», Харківський національний університет імені В.М. Каразіна. 2012. – 53 с.].

Мислення інтровертне з ментальною логікою - мислення, що розвивається на базі розкритого серцевого центру (православ'я). Направлено на пізнання внутрішньої суті свідомості людини, виводить її до рівня усвідомленої інтуїції, що дозволяє надалі розвивати ментальну логіку, пізнаючи світ цілісно, об'ємно та багатовимірно. Тоді як на базі екстравертного мислення людина знаходиться в рівні несвідомої інтуїції і світ пізнає фрагментарно, з обов'язковою орієнтацією отримання кінцевого результату. Це мозковий тип мислення і його дія спрямована на процес поділу цілого на частини, що призводить людину до обмеження і закритості у пізнанні себе та світу.

На основі інтровертного мислення відбувається оновлення якостей Душі та гармонізація всіх духовних тіл свідомості людини. Наступним етапом є освоєння інтровертного мислення з ментальною логікою, за допомогою якого у свідомості розвивається новий орган пізнання – Енергомозок та формується енергоінформаційний контакт з більш розвиненими життєвими просторами Всесвіту. Так людина стає самодостатньою, життєдайною енергоінформаційною структурою - невід'ємною частиною Всесвіту. Ментальна робота над собою переводить її у новий рівень пізнання себе і через себе - світу. Вона відкриває сторінку в історії зародження нового етапу розвитку людської цивілізації третього тисячоліття - Євразійської.

Мотивація духовно-творча - це новий стан свідомості, виявлений станом «Віри» у знання Космічного Розуму, а також єдності з ним. Являється енергоінтелектуальною складовою свідомості - Енергомозку (нового мислячого тіла свідомості), що розвивається в процесі роботи над собою на основі знань енергоінформаційного світогляду, формування нових життєвих цінностей та способу життя [1Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с., 2Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86.].

Подібний стан нашої свідомості необхідний для свідомого устремління людини до пізнання на новому рівні віри. Ототожнення себе зі Свідомістю, що розвивається за програмою (долею), дозволяє людині поступово уникати сприйняття себе як фізичне тіло і мозок (тобто мислити тілом). Розвиток Енергомозку забезпечує цілісний та об'ємний стан свідомості, який при динамічному оновленні якостей Душі виводить людину на духовно-творчу мотивацію у пізнанні себе і через себе - навколишнього світу.

Духовно-творча мотивація дозволяє увійти в стан «щастя» від процесу творчої дії (ставати невід'ємною «частиною» енергоінформаційного поля Всесвіту), що проявляється у свідомості людини якостями Вселенської Любові: відкритістю на нову інформацію, динамікою змін та позитивним мисленням [2Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86.].

Науково-духовний світогляд (наукова духовність) - це система узагальнених поглядів на об'єктивний світ і місце людини в ньому на базі синтезу двох крайнощів у пізнанні світу і себе: наукового та релігійного (містичного), з подальшим переходом в освоєння космофізичного природознавства як духовно-обнаученого суспільствознавства. Є складовою знань енергоінформаціонного світогляду і спрямований на формування в людини стану цілісності свідомості на основі синтезу містичного, релігійного та наукового етапів пізнання.

Основою наукової духовності служать відкриття світових авторитетів науки таких як А. Ейнштейн, Н. Бор, Р. Оппенгеймер, В. Гейзенберг, В. Казначеєв, Г. Швебс, В. Горчаков, Джефрі Чу та інших про те, що наш світ не матеріальний, а енергоінформаційний. Отже, подальший рух людства шляхом пізнання вимагає корінної ломки не тільки фундаментальних уявлень про світ, а й, одночасно, зміни самого змісту всієї методології науки. Іншим важливим аргументом прийняття енергоінформаціонного світогляду є досліди всесвітньо відомих філософів та вчених М.К. Мамардашвілі, Ф. Капра, А.М. Петрова та інших. Вони підтвердили, що включення свідомості в первинну Надсвідомість Всесвіту з метою її позитивного еволюціонування, засноване на здатності людини до розвитку мислення [1Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с., 2Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86., 3Капра Ф. Дао фізики. – СПб: ОРІС, 1994. – 303 с., 20Мамардашвілі М.К. П'ятигорський А.М. Символ та свідомість. Метафізичні міркування про свідомість, символіку та мову. – М.: Школа «Мови російської культури», 1997. – 24 с., 21Мамардашвілі М.К. Стріла пізнання (малюнок природничо-історичної гносеології). – М.: Школа «Мови російської культури», 1997. – 304 с.].

Науково-психологічний супровід. Центральним аспектом науково-психологічного супроводу є психосоціальний розвиток свідомостей викладача-консультанта і того, хто навчається при взаємодії їх на базі спів-творчості. Методологією цього процесу є модульно-розвиваюче навчання. В його основі лежить послідовне освоєння енергоінформаційних технологій через настановно-мотиваційний принцип: від причини - інтересу, виявленого зовнішньою мотивацією на базі моралі і моральності в суспільстві, до духовно-творчої, як внутрішньої потреби в динаміці зміни ціннісної орієнтації. В результаті такої зміни досягається єдність освоєння теоретичних знань, соціальних норм та моральних цінностей. Науково-психологічний супровід є обов'язковою технологією освоєння системи модульно-розвиваючого навчання на етапі комплексної соціальної реабілітації людини.

Новий тип мислення - інтровертний (серцевий), спрямований на пізнання внутрішньої суті людини та забезпечення розвитку енергоінформаційного контакту свідомості з полем Всесвіту для переходу з несвідомого рівня пізнання у свідомий. На етапі освоєння ментальної логіки сприяє формуванню у свідомості нового органу пізнання - мислячої матерії (Енергомозку).

Оновлення свідомості особистості - динамічна зміна якостей та станів свідомості (внутрішнього психологічного фактора) у процесі освоєння технології «Робота над собою» у рівні виходу на усвідомлений енергоінформаційний обмін з більш розвиненими життєвими просторами Всесвіту.

Особистісно-орієнтована модель цивілізаційного розвитку - модель, яка передбачає пріоритет у формуванні якостей людини через орієнтацію на її внутрішні інтенції з метою переходу на формування суспільно-планетарного рівня свідомості, що використовує мотивацію до прийняття Космічних законів та вироблення нових життєвих цінностей, наприклад: згода, співпраця, співтворчість, творення. Людина, як Мікрокосм, є енергоінформаційною структурою, здатною приймати енергоінформаційні хвилі та трансформувати їх у будь-які форми внутрішньої активності. Подальший розвиток Людини здійснюватиметься на базі енергоінформаційного обміну. На Землі всі процеси необхідно розглядати в контексті динамічної мережі взаємопов'язаних подій енергоінформаційного поля Всесвіту як єдиного цілого. У Природі кожна жива істота (рослина, тварина, людина) - живе і у потрібний їй момент часу «знає» і приймає свої, відповідні форму і зміст. Людина є природне явище і також несе у собі «знання» часу, форми та змісту свого розвитку, іменоване таким поняттям як «Доля» («Програма»). Тому, метою запровадження нової суспільної формації, заснованої на особистісно-орієнтованій моделі розвитку свідомості Людини на Землі, є формування соціально-активної творчої особистості як нового суб'єкта історичної творчості (спів-творчої Свідомості Людини і Всесвіту).

Особистість - 1) людина, як суб'єкт відносин та свідомої діяльності. 2) людина, яка має сформовані соціально значимі риси, що характеризують її як члена суспільства чи спільності. У суспільстві особистість, на несвідомому рівні, яка освоює інтуїцію і логічне мозкове мислення, навчається творчості у сфері управління через інтерес до досягнення успіху у професійній діяльності.

Більш глибоке поняття особистості розкривається на основі знань енергоінформаційного світогляду про істинну природу свідомості людини. Особистість відрізняється від індивідуума і творчої індивідуальності рівнем еволюційного розвитку свідомості, оскільки вона на базі духовно-творчого зростання здатна до свідомої внутрішньої гармонізації себе через формування високовібраційних якостей мозку відповідно природним якостям Душі (совесті).

Особистість творча - це особистість, яка пізнає світ через розкриття внутрішнього людського психологічного фактора (творчого початку), що володіє Живою логікою, Живими знаннями, здатна свідомо виходити за межі простору, де вона живе і пізнає світ через формування Живого типу мислення на основі свідомої інтуїції. Використовуючи такий творчий тип мислення, особистість мислить випереджаючим чином і формує ціннісні орієнтири Здорового способу життя.

Особистість соціально-активна творча - людина з розвиненим внутрішнім станом духовно-творчої мотивації, що володіє живим типом мислення, здатністю генерувати ідеї та реалізовувати їх у соціальній практиці на основі гуманістичних принципів життя. Має об'ємне, системне мислення, усвідомлено сприймає інформацію, переживає і осмислює її. Розвиваючи ментальну логіку, з урахуванням дії закону причинно-наслідкового зв'язку, така особистість на основі свого духовного оновлення оптимально (набагато швидше і ефективніше щодо споживання різних ресурсів) освоює знання програми своєї долі, у тому числі в галузі професійного зростання.

У творчої особистості розкривається здатність виробляти живі знання шляхом психічної та ментальної дії, не допускати матеріалізації слідства, працюючи з причиною. Змінюючи якості свідомості на основі духовно-творчої мотивації, людина рівня особистості формує новий якісний стан: готовність до постійних змін; здатність брати на себе відповідальність за розвиток своєї свідомості (через постійне навчання протягом усього життя) та результати діяльності на всіх рівнях пізнання: особистісному, сімейному, колективному та суспільно-планетарному.

Пізнання - це динамічний, цілеспрямований акт Живого мислення людини з метою отримання Живих Знань. Творче пізнання є суттю еволюції життя Свідомості у Всесвіті, зокрема і на Землі.

До теперішнього часу пізнання світу здійснювалося у двох напрямках: за допомогою екстравертного та інтровертного способів пізнання – чоловічого (інформація) та жіночого (енергія). Екстравертний – спрямований на зовнішній світ – це науковий (математично – експериментальний) шлях пізнання. Інтровертний – пізнання зовнішнього світу через розкриття своєї внутрішньої суті (серцевого центру) – це духовний (інтуїтивно-містичний), Східний досвід. Екстравертний спосіб пізнання дозволяв розвивати мозкове логічне мислення, нарощуючи інтелект за допомогою роботи з інформацією – чоловічий початок, а інтровертний – розвивав чуттєво-інтуїтивне мислення, формуючи енергетичні центри свідомості – жіночий початок.

У процесі еволюції якісне зростання свідомості людини здійснювалося шляхом почергового освоєння (через перетворення) духовних програм розвитку чоловічого чи жіночого початків. В даний час людина підійшла до такого рівня пізнання, коли її свідомість напрацювала потенціал готовності стати цілісною енергоінформаційною структурою, здатною змінити тип мислення, використовуючи напрацьований досвід у пізнанні (з'єднати релігійний та науковий шлях пізнання). Шляхом синтезу точних знань та духовних практик у процесі освоєння енергоінформаційних технологій відбувається перехід на інтровертний тип мислення з ментальною логікою, який на етапі енергоінформаційного обміну з більш розвиненими життєвими просторами Всесвіту трансформується у Живе, творче мислення [2Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86.].

Просторово-часовий континуум. У класичній науці простір і час розглядалися як незалежні один від одного та від процесів, які в них відбуваються. Теорія відносності виявила, що насправді простір і час - це сторони одного явища. На її підставі було запроваджено поняття просторово-часового континууму. Виявилося, що простір і час визначаються процесами, подіями, що відбуваються в них. Тому найпростіше уявлення реальності - уявлення про те, що є безліч (континуум) подій, що має чотири виміри: три з них просторові, а четверте - часове. Нова людина переходить на пізнання себе як свідомість, що знаходиться одночасно в просторово-часовому континуумі всіх мірностей Свідомості Всесвіту. Однак провідною для неї є психічне життя свідомості, що еволюціонує одночасно в континуумі чотиривимірного виміру, виявленого взаємопов'язаними подіями та явищами відповідно до духовної програми в даному втіленні на Землі.

Реабілітація - відновлення людиною природних якостей свідомості, психіки, мислення та фізичних властивостей організму через гуманізацію відносин із зовнішнім світом на базі освоєння енергоінформаційного світогляду та технологій гуманізації.

Реабілітація соціальна — коригування свідомості людини: особистісного, сімейного, колективного, суспільного та планетарного рівня з метою орієнтації її розвитку на гармонізацію зі своєю Природою (долею). Людина соціальну реабілітацію проходить на кількох рівнях пізнання: а) на рівні виживання та існування через інтерес або вимушене устремління на пізнання шляхом впливу зовнішніх факторів; б) на рівні розвитку та творчості, коли сформовано внутрішній духовно-творчий потенціал на пізнання. Людина знаходиться у стані «щастя» не в результаті досягнення кінцевого результату (гроші, слава, самоствердження), а від самого процесу творчості.

Реабілітація свідомості з якостями ускладненого характеру - відновлення і духовна гармонізація свідомості людини, що має гранично допустимі відхилення в якостях Душі та функціональних схемах мозку (відповідно до програми її еволюційного розвитку). Це гранична можливість, що дозволяє уникнути необхідності перевтілення чи уникнути того чи іншого катаклізму.

Самодостатність - стан свідомості особистості або спільності людей як відкритої гармонійно самовдосконалюваної системи, що має якості відповідальності за виконання життєвої місії в процесі вироблення Живих знань, достатніх для здійснення творчої дії. У такому стані використовуються технології енергоінформаційного обміну з іншими самодостатніми системами, не порушуючи при цьому гармонію відповідно до Космічного закону свободи вибору. Для людини - це рівень творчої особистості, коли її свідомість як система, що саморозвивається, читає програму еволюційного розвитку, формує якості нового Лідера і створює систему знань для передачі їх послідовникам.

Система модульно-розвиваючого навчання - являє собою систему модуля, що розвивається на основі духовного орієнтування у змісті знань. До особливостей системи модульно-розвиваючого навчання відноситься індивідуальна робота над собою кожного в модулі через усвідомлене прийняття суті енергоінформаційного обміну як спів-творчості свідомостей у процесі їх взаємодії [2Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86.].

Система модульно-розвиваючого навчання полягає в методології зміни типу мислення. У процесі навчання здійснюється переорієнтація із зовнішньої мотивації особистісного виховання та освіти на внутрішню через зміну змісту освоюваного знання з кількості в якість (з мозкового на психічний). Це активний процес роботи над собою кожного в модулі, коли вони знаходяться у стані «Я-Учень».

Найефективнішим модулем є ланка, що складається з трьох рівнів: висхідної у своєму професіоналізмі на базі духовно-творчого розвитку свідомості викладача та веденого ним учня, при науково-психологічному супроводі ведучого програми їх розвитку консультанта-радника. У викладача на цьому рівні пізнання вже напрацьовано духовно-моральний початок, він може надавати науково-психологічну допомогу тому учневі, який підведений до нього за програмою. Консультант-радник у стані творчості є більш просунутою свідомістю, він використовує новий орган мислення - Енергомозок, який розвиваючись, стає управляючою мисленнєвою складовою (мислячою матерією) свідомості. Тому він веде супровід викладача і, при необхідності, учня. Це триває до моменту розкриття у їх свідомостях духовно-творчої мотивації освоєння модульно-развиваючого навчання, коли вони самостійно починають бачити і приймати будь-який життєвий процес як освітній.

Свідомість у прийнятому науковому розумінні - одне з основних понять філософії, соціології та психології, що означає людську здатність ідеального відтворення дійсності в мисленні. Свідомість - вища форма психічного відображення, властива суспільно розвиненій людині і пов'язана з мовленням, ідеальна сторона цілеспрямованої діяльності [22Великий енциклопедичний словник / 2-ге вид., Пров. та дод. - : Велика Російська енциклопедія; СПб.: Норінт, 1998. – 456 c. ілл.].

Свідомість людини - це енергоінформаційна структура, як частина енергоінформаційної структури Всесвіту, виражена в триєдності її складових: біофізичної (фізичне тіло і мозок), психоемоційної (душевний початок: астрально-інтуїтивне та ментальне тіла) та енергоінтелектуальної (духовно-творчий початок: тіла усвідомленої інтуїції та Ідей). Свідомість - це особливий стан, властивий на Землі лише людині, у якому їй стає доступним, як зовнішній, так і власний внутрішній світ. Свідомість миттєво пов'язує, співвідносить те, що людина побачила, почула і те, що відчула, подумала, пережила. У такому стані мозок та душа людини згармонізовані роботою над собою. Людина, як складова Свідомості Всесвіту, з позиції екософії (Живої філософії) та енергоінформаційного світогляду є самою суттю, сутністю та змістом нашої Світобудови [3Капра Ф. Дао фізики. – СПб: ОРІС, 1994. – 303 с., 18Короткий психологічний словник/Ред. - Упоряд. Л.А. Карпенка; За заг. ред. А.В. Петровського, М.Г. Ярошевського. - 2 видавництво, - розш., випр. та дод. - Ростов н/Д.: вид-во Фенікс, 1998. - С. 91., 19Мухіна Н.В. Інноваційний здоровий спосіб життя як нова психокультура. Сучасні проблеми науки та освіти. Матеріали 12-ї міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції 27 квітня – 09 травня 2012 р., м. Євпаторія / Харків: Українська Асоціація «Жінки в науці та освіті», Харківський національний університет імені В.М. Каразіна. 2012. – 53 с., 23Фромм Е. http://psylib.org.ua/books/fromm02/index.htm].

У єдності Свідомостей Людини та Всесвіту на основі енергоінформаційного обміну розвивається духовно-творчий стан Людини-Творця, здатної до спів-творчості свідомостей. Їхня взаємодія визначає такі глобально-одвічні, безперервні властивості Світобудови, як процеси матеріалізації та одухотворення всього сущого. Земна людина також є породженням Всесвітньої свідомості в її матеріалізованій формі, в якій закладено особливий космофізичний ген у конкретних соціокультурних параметрах. В силу цього - розгортання генних потенцій у кожної свідомості персональне, особливе та унікальне. Декарт, свого часу, звертав увагу на серйозність ставлення до свідомості і підкреслював наявність у ній особливих даних - Знань про Ціле, до яких людина приходить, лише зробивши безліч пізнавальних кроків. А вони якимось чином даються безпосередньо. Але це неможливо було б, якби світ був хаотичним. Він улаштований певним Розумним чином. Якби світ був улаштований по-іншому, то феноменальний акт локальної даності Цілого був би просто неможливий. У феномені Розумного Всесвіту через пізнання істинного знання про свідомість людини і укладено феномен її еволюційного розвитку на базі духовно-творчого та науково-технологічного руху думки [2Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86., 7Вершиніна О.М., Мухіна Н.В. Роль еніознань у гуманізації науки, виховання та освіти як засобу формування нової суспільної свідомості // Наука, релігія, суспільство. - № 4, 2003, Донецький державний інститут штучного інтелекту Відділ у справах релігій Донецької обласної державної адміністрації ІНШІ. – Донецьк, 2003. – С. 203-208., 24Тихоплав В.Ю., Тихоплав Т.С. Нова фізика віри. – СПб.: Крилов, 2007. – 52 с.].

Стан свідомості - це характерна особливість свідомості людини за об'єктивними критеріями підсумованих ціннісних якостей, що визначають рівень участі людини в енергоінформаційному обміні. Універсальні стани свідомості: «віра», «воля», «відкритість», «устремління», «дискомфорт як стан порушення внутрішньої гармонії», «терпіння», «смиренність», «прийняття», «любов-знання», «мудрість» є основою для формування матриці Енергомозку в якостях та функціональних схем нового типу мислення (за аналогією як таблиця множення та алфавіт, записані функціональними схемами в мозку) [22Великий енциклопедичний словник / 2-ге вид., Пров. та дод. - : Велика Російська енциклопедія; СПб.: Норінт, 1998. – 456 c. ілл., 24Тихоплав В.Ю., Тихоплав Т.С. Нова фізика віри. – СПб.: Крилов, 2007. – 52 с.].

Суспільно-орієнтована модель цивілізаційного розвитку - модель, яка передбачає формування суспільної свідомості на етапі розвитку людини в стані індивіда, індивідуальності, індивідуума, творчої індивідуальності. Розвивається на основі ролі особистості Лідера, запропонованої ним ідеї та створення механізму її реалізації. Забезпечується пріоритетом формування ціннісних якостей свідомості людини через підпорядкування системі законів, норм, принципів, що виражають інтереси суспільної ідеології. Управління розвитком окремо взятої свідомості здійснюється через суспільно спрямований інтерес, що створює умови для освоєння необхідного пакета знань, технологій (стандартів).

Суспільство оптимізації - гармонійне суспільство, що розвивається за системою особистісно-орієнтованої моделі виховання та освіти, в якому ніхто не має монопольного права на істину, а кожен, як космічна людина, реалізує природне право свободи вибору, розвиваючись за програмою своєї долі. Це суспільство творчих громадян, які мають новий тип психокультури, в якому виховно-освітня система дозволяє людині протягом усього життя самовдосконалюватися, формувати знання про себе (пізнавати себе) для виходу на оптимальний шлях розвитку та споживання життєвих ресурсів.

Творіння такого гуманістичного громадянського суспільства поступово здійсниться на основі зміни свідомості людини за допомогою трансформації її з індивідуума та творчої індивідуальності в особистість, а згодом – у соціально-активну творчу особистість як нового суб'єкта історичної творчості. На основі спів-творчості свідомостей на особистісному, сімейному, колективному та суспільно-планетарному рівнях пізнання буде сформовано новий механізм взаємовідносин як фундамент суспільства оптимізації.

Творча індивідуальність. Свідомість людини з потенціалом інтуїтивного рівня пізнання розвивається шляхом гармонізації духовних тіл (в жіночому та чоловічому початках), тим самим у неї проявляється здатність брати на себе відповідальність за своє життєзабезпечення через розвиток якостей працьовитості. Тобто, в умовах соціальної практики індивідуальність на колективно-суспільному рівні пізнання через професійну діяльність освоює раціональне мислення рівня формальної логіки, формуючи ментальне тіло Душі на базі матерії почуттів у якостях терпіння та смиренності (цінності православ'я). На наступному етапі пізнання індивідуальність розвиває Душу в якостях терпимості та пристосовуваності через інтуїтивне розуміння (відчуття) інформації, формує мозкову пам'ять і входить у стан людини розуму – індивідуума. Розкриваючи здатність до освоєння інформації у соціальній практиці, індивідуум шляхом розвитку пам'яті та логічного мислення трансформує свою свідомість у стан творчої індивідуальності. Вона еволюціонує у процесі напрацювання стану «віра в себе» у вигляді вольового устремління на цілеспрямовану реалізацію новизни (інтуїтивно отриманої інформації) у своїй професійній діяльності на базі наукового пізнання світу з метою досягнення особистого життєвого успіху.

Однак, з розвитком самостійності, творча індивідуальність на колективно-суспільному рівні пізнання завжди за своєю внутрішньою мотивацією прагматична, оскільки мотивована на самоствердження («Я – найкращий» або «Я – перший») та на отримання матеріальних преференцій для себе та сім'ї. На базі корисливого інтересу вона може бути «трудоголіком». Декларуючи високодуховні загальнолюдські цінності, творча індивідуальність, як правило, сама не може їх освоювати в соціальній практиці у наслідок ще не напрацьованого духовного потенціалу жертовності через стан егоцентризму. Її творча діяльність здійснюється у межах вузького спектру прагматичного інтересу. Замість матерії почуттів та оптимально розвиненого особистісного «Я» виховується сутність хибного магнетичного центру і через стан самості та марнославства така людина вірить тільки в себе. Тому на неї не можна покластися і їй не можна довіряти, що й показує сьогоднішня практика взаємин між членами сім'ї, колегами по бізнесу та політиці. Причина - в інтуїтивному отриманні енергії та інформації на несвідомому рівні пізнання (автоматично від енергоінформаційного поля), що створює стан ілюзії знання (без підтвердження на досвіді). На базі цього при взаємодії з іншими формується стан «Я» - є Бог».

Якщо в людини не розвинені духовні якості - матерія почуттів у вірі та волі, відсутній потенціал до формування духовної мотивації на творчий рух (здатність до пізнання через жертву - зречення та віддання), тоді вона не може перейти на освоєння цінностей колективно-суспільного рівня. У такому стані справжній талант Душі закритий, проте на базі напрацьованих гіпертрофованих якостей, виявлених егоїзмом та амбіціями, енергетично такі люди соціально-активні, оскільки відомі прагматичним інтересом до використання ресурсів системи колективно-суспільного рівня. Тому, коли у суспільстві більшість людей через невчасний перехід на новий рівень еволюційного розвитку продовжує жити за програмами формування стану індивідуальності, індивідуума та творчої індивідуальності, неможливо реалізувати ідею гуманізації громадянського суспільства без проходження ними етапу комплексної соціальної реабілітації свідомості, в першу чергу, за якостями та життєвими цінностями (світогляду).

Трансмутація (від лат. Trans - крізь, через, за; лат. Mutatio - зміна) у прийнятому науковому розумінні - перетворення одного об'єкта на інший. Термін має кілька значень:

• трансмутація в алхімії - перетворення одного металу на інший; звичайно малося на увазі перетворення неблагородних металів на благородні. Здійснення трансмутації було головною метою алхімії, задля досягнення якої велися пошуки філософського каменю. У метафізичному сенсі, що відноситься і до духовної сфери - перетворенню підвладний не тільки матеріал, а й особистість;
• трансмутація у фізиці - перетворення атомів одних хімічних елементів на інші в результаті радіоактивного розпаду їх ядер чи ядерних реакцій; в даний час у фізиці термін вживається рідко;
• трансмутація в генетиці - генні мутації, спричинені абсорбованим у тканинах організму радіонуклідом; іноді термін використовується для позначення будь-яких генних мутацій [25http://uk.wikipedia.org/wiki/Трансмутація, 26Кібаліон. Вчення герметичної філософії Стародавнього Єгипту та Греції. Москва, 1992, https://bookmate.com/books/qgFMnGF3].

Трансмутація свідомості є процес її зміни, що відбувається в результаті свідомої роботи над собою, а також впливу зовнішнього середовища на різних рівнях енергоінформаційного обміну. Трансмутація як показник змін, характеризує їх за якісним складом даних, підданих мутації, і стан зміненої свідомості в процесі адаптаційного періоду еквівалентний силі оновлення, що відбувається. Механізмом, що формує процес трансмутації від мотиваційного устремління самої людини, є новий тип мислення - інтровертний з ментальною логікою, що переходить надалі в стан Живого, творчого мислення. Трансмутувати означає змінити якості своєї Душі. Відповідно до принципів Космічних законів Життя, про які було відомо ще жрецям Стародавнього Єгипту і описано в Кібаліоні (вчення Гермеса Трисмегіста): «Один стан розуму може бути перетворений на інший (як можуть бути перетворені один в одного метали та елементи); один ступінь розуму можна перетворити на інший; одні умови його прояви до інших; один полюс – в інший; одні розумові вібрації в інші» [26Кібаліон. Вчення герметичної філософії Стародавнього Єгипту та Греції. Москва, 1992, https://bookmate.com/books/qgFMnGF3]. Справжня герметична трансмутація – це «практика, метод, ментальне мистецтво». Тобто зміна в мисленні призводить до зміни у вібраціях і змісті енергії та інформації, які творять нашу свідомість на всіх рівнях пізнання [27В. Зеленський. Словник аналітичної психології, http://vocabulary.ru/dictionary/11, 28Гаряєв П.П., «Лінгвістико – хвильовий геном. Теорія та практика», 2009 р., http://joy4mind.com/?p=7531#ixzz2tg8dieHc, http://vk.com/gariaev].

Трансмутація свідомості може проходити незалежно від бажання і знання людини, тому більш розвинені життєві простори Всесвіту попереджали і продовжують попереджати людство, що у даний час на Землю йдуть зоряні енергії більш тонких вібрацій (зокрема сонячні), які автоматично впливають на свідомість. У зв'язку з цим потрібен духовний рух у бік зміни вібрацій свідомості, у тому числі й очищення на фізичному плані.

На рівні свідомого розвитку людини процес трансмутації пов'язаний із зміною мислення та психічних якостей Душі (віддання сутності хибного магнетичного центру), наслідком якого є перебудова та оновлення тіл людини. Психічну зміну бачимо у поступовій динаміці зміни якостей Душі (в порівнянні себе теперішнього з минулим), а фізично - переживаємо під час виведення інформації відхилення від норми. Процес трансмутації здійснюється шляхом освоєння енергоінформаційних технологій і має позитивний характер, оскільки у свідомості людини постійно відбувається оздоровлення всіх її тіл.

Суть трансмутації розкривається науковими дослідженнями у галузі хвильової генетики д.б.н., академіка РАПН П.П. Гаряєва, а також відкриттям д.м.н, професора РАМН В.П. Казначєєва про трансмутацію ізотопів вуглецю в клітині біологічного організму [28Гаряєв П.П., «Лінгвістико – хвильовий геном. Теорія та практика», 2009 р., http://joy4mind.com/?p=7531#ixzz2tg8dieHc, http://vk.com/gariaev, 29Казначєєв В.П., http://ua.wikipedia.org/wiki].

Інформаційні джерела:

1. Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с.
2. Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86.
3. Капра Ф. Дао фізики. – СПб: ОРІС, 1994. – 303 с.
4. Філософський словник/За ред. І.Т. Фролова. - 7-е вид., перероб. та дод. – М.: Республіка, 2001. – 719 с.
5. Вершинін Г.Д. «Концепція-прогноз програми «Гуманізація у суспільному розвиткові Землі». Всеукраїнська науково-методічна конференція «Гуманізація та гуманітарізація вищої технічної освіти». Наукові праці / ХТУРЕ, Харків, 2000, 257 с.
6. Вершиніна О.М. Інноваційна парадигма формування гуманістичного суспільства в Україні // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 березня 2003 р., Кривий Ріг: Збірник наукових праць. Випуск ІІ. – Київ – Кривий Ріг, 2003. – С. 83-86.
7. Вершиніна О.М., Мухіна Н.В. Роль еніознань у гуманізації науки, виховання та освіти як засобу формування нової суспільної свідомості // Наука, релігія, суспільство. - № 4, 2003, Донецький державний інститут штучного інтелекту Відділ у справах релігій Донецької обласної державної адміністрації ІНШІ. – Донецьк, 2003. – С. 203-208.
8. Ващенко В.В. Інноваційне управління якістю життя на основі менеджменту нового типу. Етичні та духовні аспекти розвитку людини та суспільства. Матеріали VII Міжнародного форуму 25-26 травня 2007 р., м. Київ / Київ: Національний технічний університет України «КПІ», Інститут планетарного синтезу (Женева), Комітет з етики та гуманітарної експертизи, Рада громадських організацій України. 2007. – 50 с.
9. Мухіна Н.В. «Екологія мислення – основа здорового способу життя». Етичні та духовні аспекти розвитку людини та суспільства. Матеріали VII Міжнародного форуму 25-26 травня 2007 р., м. Київ / Київ: Національний технічний університет України «КПІ», Інститут планетарного синтезу (Женева), Комітет з етики та гуманітарної експертизи, Рада громадських організацій України. 2007. – 50 с.
10. Чижевський А. Л. Космічний пульс життя: Земля в обіймах Сонця. Геліотараксія / Упоряд., вступ. ст., коментарі, підбір ілл. Л.В. Голованова. – К.: Думка, 1995. – 767 с.
11. Пригожин І., Стенгерс І. Порядок із хаосу: Новий діалог людини з природою: Пер. з англ. - М: Прогрес, 1986. - 432 с.
12. Шилін К. І. Екософські засади. – Перша енциклопедія третього тисячоліття. Т. 1/ За участю С.В. Шефеля. - М: Вид-во «Соціум»; Енциклопедія управлінських знань (Серія «Соціологія майбутнього»), 2000. – 352 с.
13. Соловйов В.С. Сенс любові // Твори у 2-х т. 2-ге вид. – Т. 2. – М., 1990. – С. 507.
14. Гуманізація свідомості людини і суспільства на новому витку еволюції людства. Збірка статей. Керівник авторського колективу О.М. Вершиніна - Харків: ЧФ «Ектив Стар», 2015, - 212 с.
15. uk.wikipedia.org/wiki/Духовність
16. www.vz.ru/opiniors/2014/4/29/684247.html
17. http://uk.wikipedia.org/wiki/Мислення
18. Короткий психологічний словник/Ред. - Упоряд. Л.А. Карпенка; За заг. ред. А.В. Петровського, М.Г. Ярошевського. - 2 видавництво, - розш., випр. та дод. - Ростов н/Д.: вид-во Фенікс, 1998. - С. 91.
19. Мухіна Н.В. Інноваційний здоровий спосіб життя як нова психокультура. Сучасні проблеми науки та освіти. Матеріали 12-ї міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції 27 квітня – 09 травня 2012 р., м. Євпаторія / Харків: Українська Асоціація «Жінки в науці та освіті», Харківський національний університет імені В.М. Каразіна. 2012. – 53 с.
20. Мамардашвілі М.К. П'ятигорський А.М. Символ та свідомість. Метафізичні міркування про свідомість, символіку та мову. – М.: Школа «Мови російської культури», 1997. – 24 с.
21. Мамардашвілі М.К. Стріла пізнання (малюнок природничо-історичної гносеології). – М.: Школа «Мови російської культури», 1997. – 304 с.
22. Великий енциклопедичний словник / 2-ге вид., Пров. та дод. - : Велика Російська енциклопедія; СПб.: Норінт, 1998. – 456 c. ілл.
23. Фромм Е. http://psylib.org.ua/books/fromm02/index.htm
24. Тихоплав В.Ю., Тихоплав Т.С. Нова фізика віри. – СПб.: Крилов, 2007. – 52 с.
25. http://uk.wikipedia.org/wiki/Трансмутація
26. Кібаліон. Вчення герметичної філософії Стародавнього Єгипту та Греції. Москва, 1992, https://bookmate.com/books/qgFMnGF3
27. В. Зеленський. Словник аналітичної психології, http://vocabulary.ru/dictionary/11
28. Гаряєв П.П., «Лінгвістико – хвильовий геном. Теорія та практика», 2009 р., http://joy4mind.com/?p=7531#ixzz2tg8dieHc, http://vk.com/gariaev
29. Казначєєв В.П., http://uk.wikipedia.org/wiki
30. http://uk.wikipedia.org/wiki/Егрегор, http://www.do-med.ru/p282.html