РОЗДІЛ 4.
СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОГО ПРОСТОРОВО-ЧАСОВОГО ГУМАНІСТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА ОСВІТИ ЯК «СУПЕРТЕХНОЛОГІЇ XXI СТОЛІТТЯ»
4.2. Система модульно-розвиваючого навчання — новий напрямок загальноосвітнього експериментування
За останні роки у національній психолого-педагогічній науці виникло багато напрямів загальноосвітнього експериментування, проте провідне місце належить модульно-розвиваючій системі навчання. Для фундаментальних досліджень в Україні було створено мережу загальноосвітніх установ. Експеримент проводився у десяти середніх загальноосвітніх школах та показав високу результативність у навчанні, розумовому та соціальному розвитку школярів, у психологічній та методичній підготовці педагогів. У ньому брали участь близько тисячі вчителів та майже дванадцять тисяч учнів. Предметом фундаментального експерименту була наукова розробка та впровадження модульно-розвиваючої системи освіти, яка не відкидає традиційну, класно-урочну систему, а будується на її базі, як послідовність складніших та продуктивніших психо-дидактивних ідей та технологій.
В Україні кафедрою експериментальних систем освіти Державної академії керівних кадрів освіти було проведено аналіз та систематизацію результативності запропонованих концепцій та програм, теоретичних моделей та схем, педагогічних технологій та інноваційних програмно-теоретичних посібників. На підставі напрацювань під керівництвом завідувача кафедри, доктора психологічних наук А.В. Фурмана, здійснювався експериментальний варіант модульно-розвиваючого навчання у загальноосвітній школі. Визначено, що модульно-розвиваюче навчання є одним із найперспективніших наукових експериментів кафедри. Рівень постановки наукової проблематики, склад та обсяг науково-дослідних експериментальних робіт не можна звести до знайомих експериментів методичного, педагогічного чи психологічного рівня. Такий підхід системно удосконалює соціально-культурний простір діяльності середньої школи, готуючи індивіда до нової внутрішньої «роботи над собою», яка є невід'ємною складовою активізації внутрішнього людського психологічного фактору — джерела «економічного дива» в Японії, а також гаранта американського та західноєвропейського рівня матеріального забезпечення.
Однак слід зазначити, що впровадження результатів експерименту вимагатиме виконання серйозних підготовчих робіт протягом кількох років. Це пов'язано з переходом системи освіти на якісно новий рівень знань та вимагає проведення комплексних психодіагностичних обстежень з метою формування педагога-креатора як дослідника та психолога; створення авторських програм науково-дослідних та експериментальних робіт; розробки та впровадження нової структурно-управлінської моделі експериментальної навчально-виховної установи та інноваційного програмно-методичного забезпечення.
У науково-освітньому плані соціально-психологічна концепція модульно-розвиваючого навчання має чотири основні складові:
- Основи міжнаукової теорії, вивчення яких надає випускнику загальноосвітньої установи широкі можливості для подальшого вибору життєвого шляху.
- Контури поліфундаменталістської або багатовимірної методологічно нової бази для національної загальноосвітньої школи, орієнтовані на розвиток особистості та підготовку фахівця широкого профілю.
- Технологію соціально-психологічного експериментування для реалізації фундаментальних досліджень інноваційної системи освіти, що дозволяє чітко визначити етапи експериментування, які має проходити педагогічний колектив, щоб створювати модульно-розвиваючу систему навчання.
- Практику дослідно-експериментальних робіт базових шкіл Державної академії керівних кадрів освіти, яка дає можливість визначити достовірність пропонованих теоретичних моделей, методологічних схем та технологічних процедур, що дозволяють, у свою чергу побачити, за яких культурних та психологічних умов можливе впровадження модульно-розвиваючої системи навчання.
Зі сказаного вище можна зробити висновок, що цей соціально-психологічний експеримент пропонує таку інноваційну систему розвиваючого змісту та духовного орієнтування, якої на сьогоднішній день немає ні закордонна, ні вітчизняна школа. Водночас вона відповідає вимогам тієї вищої школи, яка реалізує свою систему підготовки фахівців-дослідників як професіоналів широкого профілю. В даний час експеримент вийшов на новий рівень свого розвитку, який можна назвати технологічним чи прикладним. Як результат цього, запропоновано оригінальну систему планування роботи з конкретного предмета, що вивчається, коли останній подається не як набір знань і умінь, а як єдність теоретичних знань, соціальних норм і морально-етичних цінностей. Це створює передумови для масового використання ідей та технологій модульно-розвиваючого навчання та створення конверсійних програм. Разом з тим, педагогічні колективи зазнають труднощів у процесі їх впровадження. Вони пов'язані з необхідністю більш глибокого та системного осмислення суті теоретичного змісту нової системи, а також з освоєнням складного соціально-психологічного складу освітніх технологій.
До особливостей системи модульно-розвиваючого навчання належить індивідуальна робота з кожною людиною. В основі цього закладено процес усвідомленого розуміння суті енергоінформаційного обміну як творчої дії. Еволюційно розкрита за духовно-моральними якостями свідомість людини користується досконалішим органом мислення — енергомозком. Він являється провідною розумовою складовою енергоінформаційної структури свідомості людини і є унікальним для кожного індивіда. Викладач, який має більш високий рівень духовних якостей, зможе надавати науково-психологічну допомогу тому, хто навчається у процесі освоєння ним знань за системою модульно-розвиваючого навчання. Супровід необхідний до моменту розкриття в учневі внутрішнього людського психологічного фактору. Науковими дослідженнями колективу ХОБФІЗІТ гуманізації підтверджено результати досягнень сучасних науковців у галузі творчості про те, що в природі людини, талант і творчість від народження закладено у програму розвитку її свідомості як найоптимальніший рівень еволюційного зростання.
У зв'язку з цим, програма нового виховання та освіти повинна готуватися з урахуванням того, що в ній при видачі завдань та напрямків для самовдосконалення, передбачаються досить великі інформаційні можливості, що забезпечують весь спектр складових природи свідомості вихователів, різних за рівнем розвитку духовності та інтелекту.
При цьому необхідно звернути серйозну увагу на практичне застосування методології роботи вихователя над собою. Робота ця неодмінно має бути спрямована на освоєння технологій Здорового способу життя, зорієнтована на глобальну мету — енергоінформаційний світогляд, який зрештою дає можливість оновлювати себе та змінювати навколишній світ стосовно себе.
Виходячи з аналізу проведених науково-дослідних робіт, можна зробити висновок: система модульно-розвиваючого навчання підійшла до нового етапу свого наукового та дослідницького розвитку, в процесі якого вона почала випробувати на доцільність окреслений теорією практичний простір новими формами та моделями інноваційної освітньої діяльності. Відповідно, ця система, працюючи переважно у безпосередньому оточенні старих форм і моделей, вже зарекомендувала себе як найефективніша. Сьогодні, з гуманістичним наповненням за змістом та більш досконалою підготовкою педагогів, вона, безперечно, виявиться найближчою стратегією методології інноваційної системи безперервного просторово-часового виховання та освіти.