РОЗДІЛ 2.
НАУКОВО - ФІЛОСОФСЬКІ ОСНОВИ ВИХОВАННЯ В ОСВІТІ ТА ГУМАНІЗАЦІЯ ІНЖЕНЕРНОЇ ПРАЦІ

2.2. Основи енергоінформаційного світогляду та новий суб'єкт історичної творчості Землі

Світогляд - це система узагальнених поглядів на об'єктивний світ і місце людини в ньому, на ставлення людей до навколишньої дійсності і самих себе. За змістом та спрямованістю він може бути науковим чи ненауковим, матеріалістичним чи ідеалістичним, атеїстичним чи релігійним, революційним чи реакційним. Залежно від змісту, світогляд обумовлює переконання, погляди, принципи пізнання дійсності, діяльність людей та інше.

Наприклад, комуністичний світогляд, ядро якого становить марксистсько-ленінська філософія, є знаряддям революційного перетворення світу. Формування його у широких мас трудящих склало серцевину ідейно-виховної роботи комуністичної партії та надало відповідний вплив на розвиток науки, техніки та інших сторін життя суспільства. Таким чином, на основі своєї практики ми побачили, що від світогляду повністю залежить життя суспільства і чим ближче світоглядні погляди до істинної реальності, тим дієвіші закони, принципи, використовувані ним у своїй діяльності, тим ефективніше реалізуються наукові відкриття, винаходи, ноу-хау. Отже, своєчасне реагування на всілякі зміни у світовому співтоваристві, аналіз та систематизація їх з метою критичного ставлення до динаміки функціонуючого в країні світогляду відіграє вирішальну роль для коригування державної стратегії.

Функціонуючі світогляди Землі зрештою зводяться до двох напрямів: матеріалістичного та ідеалістичного. Особливе світоглядне навантаження перебирає на себе релігія і філософія. Релігія в більшою мірою звертається до внутрішнього стану людини, її душі і ґрунтується, перш за все, на вірі у ті чи інші життєві цінності. Філософія виконує функції усвідомлення та осмислення раціонального поняття та теоретичного обґрунтування світоглядних установок, і на цій базі вона піддає критичному дослідженню у світлі розуму ті погляди та цінності, на які спирається матеріалістичний світогляд. Як матеріалістичний, так і ідеалістичний напрямки світогляду є науковими і, відповідно, є основою науково-технічного прогресу Землі, з одного боку, і винуватцями провалля, що все розширюється і розширюється в гармонії між людиною, що прагне до матеріальних цінностей, і її духовною природою, з іншого боку.

Відповідно до світогляду матеріалістичної науки Всесвіт являється надзвичайно складним скупченням матеріальних частинок, яке, по суті, створило себе саме. На космічній сцені життя, свідомість та розум - прибульці випадкові і пізні, а отже, мало що означають. Ці три аспекти існування з'явилися в мізерно малій частині безкрайнього космосу після мільярдів років еволюції, а життя зобов'язане своїм походженням випадковим хімічним процесам в океанах, де відбулося з'єднання атомів та молекул неорганічного походження до органічних структур. Далі організувалися клітини і в результаті - безліч видів живих істот на чолі з Homo sapiens. Свідомість, природно, виникла на більш пізніх стадіях еволюції за рахунок складних фізіологічних процесів у центральній нервовій системі. Вона, звичайно ж, продукт мозку. Тобто, свідомість і розум є функції, властиві лише людині та вищим тваринам. Вони безперечно не існують і не можуть існувати незалежно від біологічних систем. Згідно такому розумінню реальності, зміст людської психіки обмежений тією інформацією, яку ми, починаючи з народження, черпаємо із зовнішнього світу за допомогою органів чуття. У розумі немає нічого такого, чого раніше не існувало в органах почуттів. Це становище, вперше сформульоване Джоном Локком у XVIII столітті виключило можливість доступу до інформації, що не сприймається органами почуттів людини у тримірному вимірі. Наприклад, ми не можемо бачити об'єкти, якщо відокремлені від них стіною, чути звуки, що збуджуються на відстанях, більших, ніж сприймає наш слух тощо. Така коротка характерна особливість та закономірності світогляду матеріалістичної науки.

Однак, як виявилося, і Всесвіт, і свідомість, і розум людини побудовані за таким принципом, який через вищий рівень наукового пізнання – енергоінформаційний – входить у суперечність з принципами та закономірностями функціонуючого наукового світогляду, що є фундаментом для сучасної науки. Приміром, дослідження доктора філософських наук М.К. Мамардашвілі, доктора психологічних наук В.М. Пушкіна, професора біологічних наук О.П. Дуброва, академіків РАЄН Г.І. Шипова та А.Є. Акімова та інших виразно підтвердили позаземне походження розуму та свідомості людини. А експерименти доктора медичних наук, психотерапевта Станіслава Грофа кинули серйозний виклик дуже вузькому розумінню потенціалу людської психіки та меж нашого сприйняття. Пережите у холотропних станах досліджуваних як простих людей, так і вчених - інтелектуалів, не обмежується спогадами про наше нинішнє життя і фрейдівським індивідуальним несвідомим, а виходить далеко за межі проживаємого в країні і навіть на Землі.

У зв'язку з цим як комуністичний світогляд, побудований на чистому матеріалізмі і, відповідно, сформувавший такі ж принципи, що застосовуються в науковій діяльності, так і капіталістичний, фундаментом якого є ідеалізм, який створив своєму суспільству таку ж дисгармонійну людину, вимагають доопрацювання та доповнення новими, більш широкими системами та поглядами на навколишню реальність.

Дотримування правил побудови нового на базі досягнутого та збереження науковості для очікуваного нового світогляду, очевидно, має стати першою основною вимогою при створенні нового об'єктивного світогляду, який претендує на виконання місії, пов'язаної з формуванням прогресивних поглядів у суспільстві. Другою основною вимогою до змісту нового світогляду стане наявність механізму реалізації наукових, прогресивних, об'єктивно сформованих поглядів. Механізмом реалізації функціонуючих світоглядів у передових країнах світу є науково-технічний прогрес, що формує в соціальній практиці суспільну свідомість. На чолі розвитку науково-технічного прогресу завжди стоїть наука. Немає сумнівів у тому, що цей механізм залишається чинним. А ось чисто матеріалістичну або чисто ідеалістичну орієнтацію необхідно направити через наукове пізнання нового рівня в бік їхньої інтеграції.

Природно, з урахуванням компрометації матеріалістичного комуністичного світогляду багато хто повернув свої інтереси до ідеалістичного світогляду. Очевидно, поспішність у таких глобальних і великомасштабних проблемах зайва. Тут потрібний серйозний об'єктивний, науковий підхід, тому що у обох світоглядах спостерігається ідентична криза наукової сфери діяльності суспільств, тобто механізму реалізації прогресу. Таким чином, зараз створення нового механізму, на чолі якого неодмінно має стояти нова наука, отже, і створення системи нових наук — нагальне завдання людства Землі. Як бачимо, поява нового світогляду із системою нових наук — це сьогоднішня об'єктивна необхідність та історична неминучість, а найголовнішим завданням у складі цієї спільної проблеми, звісно, залишається наука.

В інтуїтивному передчутті видатні вчені сучасності визначили значення та відповідальність людини, здатної за своєю несвідомістю порушувати рівновагу природних сил і приводити в рух колосальні енергії Природи, не маючи при цьому достатніх знань. Звідси стає зрозумілим напрямок розвитку нових наук. І на чільне місце нових наук поставлена людина з її неоціненним розумом і здібностями творити, а не руйнувати подароване Природою.

На сучасному етапі цивілізаційного розвитку вже створено багато різних наук з вивчення людини та її складових: це медицина, анатомія, фізіологія, генетика, психологія та інші. Проте, науки з вивчення природи свідомості людини як цілісного явища у взаємозв'язку та взаємозалежності всіх наук, досі не існує.

Можна спрощено схематично зобразити простір нових та сучасних наук (схема 1), представивши енергоінформаційну структуру Всесвіту за допомогою різних частинок - від атома до субатомних, що являються «цеглинами» для побудови того чи іншого рівня її.

Як бачимо, так само, як ми отримуємо світ науки атомів, молекул, живих організмів і планет, ми маємо у майбутньому розкрити науку світу баріонів, мезонів тощо аж до світу ПСЕН - психічних енергій, частина яких у вигляді Духа присутня у людині як у частині енергоінформаційної структури Всесвіту.

Таким чином, саме спрощене розуміння майбутнього науки, місця людини в Природі, прав та обов'язків людини по відношенню до неї в науковому світі вже інтуїтивно проглядається і чуттєво сприймається. До того ж, великі «російські космісти» та сучасні вчені — академіки: К.Е. Ціолковський, В.І. Вернадський, А.Л. Чижевський, В.Ф. Купревич, К.В. Фролов, Н.М. Амосов, Г.М. Ситін та інші вказували на це з самих джерел зародження науково-духовного сприйняття світу. Вже зазначалося висловлювання академіка В.І. Вернадського про те, що справжньою науковою роботою зайняті менше 1/10 вчених-дослідників. Природно, що після висловленого Володимиром Івановичем побоювання минуло багато часу. Цінності людей перемістилися у бік матеріальної мотивації настільки, що зараз можна з упевненістю відзначити, що ті 90% працюючих поза сферою істинних знань, сьогодні становлять 99,9(9)%, тобто практично одиниці працюють в галузі нового рівня знань. Нові знання формуватимуться шляхом становлення у науковому пізнанні універсального еволюціонізму та синергетики, як основних принципів сучасного природознавства.

Схема 1.

Майбутнє людства та, відповідно, напрямок у розвитку науки академік М.М. Амосов у своїй роботі, опублікованій на сторінках газети «Комсомольська Правда» 17 березня 1973 р., орієнтував таким чином: «Майбутнє, мабуть, з'явиться віком широкого використання психології як науки і як служби, подібно до медичної, тому що повністю пустити психіку людини на свавілля, напевно, не можна... Психологи керуватимуть вихованням дітей та дорослих, підбиратимуть робочі колективи, визначатимуть міру праці, впливатимуть на рівень душевного комфорту громадян».

Сучасна наука стоїть на порозі значних відкриттів у галузі вивчення енергоінформаційних складових свідомості людини: мислячої матерії та матерії почуттів. А продовження вивчення властивостей матерії кожної біологічно мислячої системи (БМС), тобто людини, веде нас до самопізнання нових невикористаних її можливостей. Але подальший рух людства на шляху пізнання вимагає корінної ломки не лише фундаментальних уявлень про світ, а й, одночасно, зміни самого змісту, всієї методології науки. Про це говорили провідні вчені, творці науки, такі, як А. Ейнштейн, Н. Бор, Х. Альф'єн, Н. Дірак, І. Є. Тамм, Р. Дікке та інші.

Кризовий стан зараз спостерігається в біології, теорії еволюції, теорії походження життя, соціології та інших науках. Таке становище в науці склалося не випадково і не з чийогось злого наміру чи нестачі прагнення до знань. Зі сказаного вище ми бачимо, що об'єктивна необхідність повороту науки у високоенергетичні простори створила історичну неминучість зміни наукового напрямку. Деструктивна ж сторона сучасного заматеріалізованого прогресу стала основою того, що людське суспільство, заохочуючи науку в її прагматичних устремліннях, у той же час все критичніше відноситься до неї. Ця критика особливо загострилася останнім часом. Окрім сумніву в тому, що наука може бути єдиним джерелом картини світу, велику роль зіграв процес дегуманізації науки. Наука спрямувала свої інтереси на пізнання зовнішнього світу. Інтереси науки все більшою і більшою мірою стали визначатися технологічними потребами суспільства. Встановлюючи свої прагматичні істини, наука побудувала бездушну модель природи, повністю позбавлену людських цінностей та змісту. Користуючись аналізом, як своїм основним методом, наука розчленовує об'єкти пізнання, зовсім не піклуючись про створення цілісної картини світу, що включає людину.

Успішний розвиток сучасних природничих наук залежить від вирішення цілої низки фундаментальних наукових проблем Ще в 20-ті роки минулого століття академік О.Л. Чижевський у передмові до своєї книги для видавництва «Гіппократ» заявив, що «в галузі наук про природу відбувається процес, що має велику важливість: застосування методів одних наук до інших і синтетичне об'єднання наук воєдино», однак він нарікав те що, що у науку життя «з величезними труднощами проникають промені цього благодійного синтезу». «Водночас десь у глибокому підпіллі, у підземних пластах людської думки, помалу накопичуються спостереження величезної важливості та дозрівають початкові пориви грандіозних узагальнень майбутнього. І якщо хтось, стоячи на поверхні цього оживаючого океану, зло та гостро сміється над потугами зв'язати світ астрономічних і світ біологічних явищ, то в глибині людської свідомості вже багато тисячоліть зріє віра, що ці два світи, безсумнівно, пов'язані один з одним. І ця віра, поступово збагачуючись спостереженнями, переходить у знання. Нас перестають дивувати найдивовижніші факти, найдивовижніші відкриття». Так і понині, особливо гострі проблеми виникають на стику з тією складною сферою дійсності, що за традицією відноситься до парапсихології, яка якраз і знаходиться у прикордонній зоні між земним енергетичним простором та високоенергетичним простором так званих потойбічних світів. Аналіз фактичного матеріалу цієї галузі, отриманого протягом останнього століття, дозволяє говорити, що саме зараз можна ставити питання про розгляд явищ парапсихології з точки зору фундаментальних понять сучасного природознавства. Необхідно звернути увагу на те, що в науці вже було експериментально доведено гіпотезу про вплив факторів космічної енергетики на функціонування організму тварин та людини. Висунув та довів цю гіпотезу О.Л. Чижевський. Показавши факт не опосередкованого, а прямого впливу космічної енергетики на енергетику організму, він ще на початку тридцятих років минулого століття створив нову науку - геліобіологію, значення якої було усвідомлено у зв'язку з добою космічних досліджень. Наразі є підстави заявляти, що вивчення пси-явищ допоможе сучасній науці проникнути у складний світ психічної, високоенергетичної діяльності людини і в той же час дасть можливість натуралістам вирішити фундаментальні питання, пов'язані з динамічною структурою світу.

В даний час є достатня кількість експериментальних і теоретичних матеріалів досліджень, проведених за участю професора психологічних наук В.Н. Пушкіна, доктора біологічних наук О.П. Дуброва, академіка медичних наук Н.Г. Ситіна, академіка академії природних наук А.Є. Акімова та ін., що підтверджують можливість підходу до розкриття закономірностей тієї матерії та енергії, що визначають психічну високоенергетичну діяльність людини. Аналіз цих матеріалів дозволяє характеризувати явища загальної психології, психоенергетики та парапсихології як фундаментальні явища нового природознавства.

У зв'язку з цими дослідженнями психіка людини як функція польових, резонансних, голографічних, енергоінформаційних та інших, невідомих ще можливостей живої матерії, отримує своє місце в нерозчленованій єдності з потойбічними світами. Це єдність психічної регуляції мікро та макрокосму.

Як виявилося, абсолютно незалежно від наших учених, які досліджували паранормальні явища з позицій матеріалізму, робота в цій галузі проводилася типовим представником ідеалістичного світогляду. Американець чеського походження, лікар Станіслав Гроф, який зарекомендував себе одним з великих першовідкривачів у психології XX століття, ґрунтуючись на результатах великих клінічних даних, що забезпечують підтримку своїх теоретичних напрацювань, запропонував новий підхід до лікування через синтез психології та релігії. Знаменитий психотерапевт протягом своєї більш ніж сорокарічної практики особисто провів понад чотири тисячі психоделічних сеансів з такими хімічними речовинами як ЛСД, психоцибін, мескалін, дипропілтриптамін та інші. Значна частина пацієнтів, які брали участь у цих сеансах, страждала на емоційні та психосоматичні розлади, такі як депресії, психоневрози, алкоголізм, наркоманія. Крім експериментів із психоделіками Станіслав Гроф використав також систему так званого холотропного дихання. Накопичені матеріали за сорок із лишком років експериментальних робіт в галузі вивчення свідомості, дали можливість виявити в описах холотропних станів людей всеосяжну та логічно послідовну альтернативу — розуміння людської природи та життя, сформульованих матеріалістичною наукою і представляє офіційну ідеологію промислового суспільства Заходу. Аналіз та систематизація експериментів дозволили чітко усвідомити: люди, переживають холотропні стани, виявляють різні аспекти грандіозної картини одухотвореного Всесвіту. І вона пронизана вищим Космічним розумом, який, зрештою, порівняємо з їхньою психікою та свідомістю. Ці прозріння продемонстрували дивовижну схожість з таким розумінням реальності, яке протягом історії неодноразово, часто зовсім незалежно, виникало у різних частинах світу.

Дані відкриття - початок нового етапу у світосприйнятті людини Заходу, її переорієнтація в мисленні. У міру того, як революційні досягнення в різних галузях сучасної науки розвалюють гори застарілого матеріалістичного світогляду, перед нами проступають контури нового, цілісного розуміння самих себе, Природи та Всесвіту. Ми все виразніше бачимо, що цей новий альтернативний підхід зможе допомогти об'єднати науку та духовність і, отже, внести у наш технічний світ важливі елементи давньої мудрості. Коли це нове бачення Космосу набуде завершеність, воно, безумовно, буде уявляти собою не повернення до донаукового розуміння реальності, а предстане як цілісний творчий синтез всього найкращого, взятого з минулого та сьогодення, тому що світогляд, який зберігає всі досягнення сучасної науки і в той же час знову вводить у технічну цивілізацію втрачені нею духовні цінності, зможе надати глибокий вплив на наше життя як індивідуальне, так і колективне. Розуміння людиною свого нового місця та значення в об'єктивному світі, зміна ставлення людей до навколишньої дійсності, неодмінно дасть можливість усвідомлювати, що психіка як реальний прояв матерії, енергії та інформації виявиться потужним знаряддям пізнання в руках людини, що нею володіє.

Дослідження паранормальних явищ висувають необхідність створення у системі фундаментальних наук спеціальних наукових напрямів. Вони покликані розкрити механізм енергоінформаційних зв'язків у регуляції процесів життя та поведінки людини. Енергоінформаційне регулювання психічної діяльності людини в такому разі постає як сучасна комплексна проблема, що має глибокий зв'язок із фундаментальним механізмом живої природи.

Численні факти в біології та медицині та їх теоретичний аналіз свідчать, що існує деяка реальність, що умовно і попередньо позначається як «біологічне поле». Воно є невід'ємним компонентом живого організму та значною мірою визначає здійснення тих регуляторних процесів, які засобами сучасної науки виявляються як взаємодія елементарних високоенергетичних частинок. Використання цієї категорії вже зараз дозволяє науково уявити цілісну картину фундаментальних процесів життя та психіки, охопити ці процеси якоюсь єдиною теоретичною структурою, завдяки чому всі проблеми психофізіології та психоенергетики виявляються об'єднаними в одне ціле.

У цьому слід очікувати безліч принципових відкриттів, які можуть відбутися у комплексі сучасних областей знань: фізика відкриє нові для неї системи субструктури, біологія зможе просунутися у розумінні фундаменту життя, психологія зробить крок у розшифровці матеріальної основи психіки.

Однак необхідно подолати психологічні бар'єри, пов'язані із визнанням існування таких форм матерії, які невідомі традиційній науці, та, головне, подолати і методичні складності, бо потрібно мати методи, які могли б виконати функції сполучної ланки між незвичайними поглядами, які існують у парапсихології, і комплексом сучасних наук. Втім, історія науки підносить нам досить дивний урок. Більшість з єретичних поглядів дня сьогоднішнього стають науковою нормою дня завтрашнього, а тенденція заперечувати новизну завжди була властива представникам школи старих наукових поглядів. Тому не хотілося б через впертість окремої групи представників найчисленнішої армії вчених здійснювати вже вкотре одну й ту саму помилку.

Сьогоднішня наука переконана у повній відповідності спостережуваної та теоретичної картини світу істинному стану речей. Але, зрештою, завжди існувала критика поглядів, що розходяться із загальноприйнятими: критикували, і дуже суворо, і геліоцентричну систему, і вейсманізм та ін. З цього приводу Ф. Енгельс у «Діалектиці природи» пише про те, що «...традиція є могутньою силою у католицької церкви, а й у природознавстві».

Ми, скажімо, досі не знаємо відповіді на багато питань. Як виник наш Всесвіт? Чи керував творінням та розвитком ВсесвітуВищий розум? Чи є світ, у якому ми живемо, результатом механічних процесів, що відбуваються в неживій, інертній та реагуючій матерії? Який зв'язок між життям і матерією, між свідомістю та мозком? Як нам осмислити такі дилеми, як кінцівка часу та простору з одного боку, і вічність та нескінченність - з іншого? Де у Всесвіті беруть початок порядок, форма та зміст? Чи можна матеріальну реальність пояснити виключно в термінах природних законів, або тут діють сили та принципи, які не піддаються таким описам? А скільки запитань залишаються без відповідей щодо людини, Всесвіту та життя взагалі?

Природно, що теоретичні досягнення у сфері пізнання пси-явищ не завжди підтверджуються експериментами, оскільки ці явища включають в себе особливості вище третьої мірності, які потребують відповідного рівня оснащення. Проблема присутності складових вищих мірностей у дослідженні психічного регулювання людини, що грає вирішальну роль у відкритті таємниць світобудови, місця та призначення людини в Космосі, як основної сполучної ланки мікро- і макросвіту, закономірно призводить до висновку: Людина — інформаційна точка Космосу. Вивчення цього питання групою «Діалог» навчально-консультативного сектору колишнього «Союзуфоцентру» показує, що повноцінний прийом інформації з Космосу є реальністю. Можливість прийому обумовлена активною роботою над своєю духовною, тобто психічною, високоенергетичною складовою приймаючого інформацію та здійснюючого цей процес, як правило, в результаті виходу на контакт через своє духовне «Я». Людина усвідомлює себе енергоінформаційною структурою, єдиною в енергоінформаційній структурі Всесвіту, використовуючи можливості еволюційного зростання своєї свідомості. Вона, у процесі освоєння знань енергоінформаційного обміну, набуває властивості «виходити» за межі простору, в якому живе та навчається. За допомогою методології «роботи над собою» встановлено, що енергоінформаційний обмін може відбуватися як в області Землі та Сонячної планетарної системи, так і за їх межами. У властивості «виходити» на контакт явно простежується зовнішнє джерело енергії та інформації, і в даному випадку людину можна розглядати як енергоінформаційну точку Космосу, яка здійснює обмін з іншими його точками. Це новий рівень дистанційного навчання, де технокомп'ютер замінено свідомістю людини – біокомп'ютером. На принципі розвитку свідомості людини до стану біокомп'ютера з'являться нові біотехнології, які стануть фундаментом у розвитку нового витка науково-технічного прогресу Землі.

Експериментальними дослідженнями ХОБФІЗІТ гуманізації, проведеними на особистісному, сімейному та колективному рівнях у повсякденних життєвих процесах, підтверджується факт можливості отримання інформації випереджаючим чином шляхом виходу свідомості межі простору, в якому вона живе та навчається. Освоєння системи самовиховання, самоосвіти, заснованої на застосуванні технологій гуманізації по всьому спектру життєдіяльності людини дозволяє їй вийти на енергоінформаційний обмін такого рівня. Таким чином, ми маємо реальну можливість виконання науково-дослідних робіт з вивчення та практичного управління явищами та подіями, що включають особливості розвитку різних рівнів енергоінформаційного простору Природи (біофізичної, психоемоційної та енергоінтелектуальної) у різних сферах життєдіяльності людини, включаючи економічні, комерційні та інші.

Одночасно слід зазначити, що експериментальні дослідження О.П. Дуброва та В.Н. Пушкіна, виконані методом електропунктури, показують зв'язок електричних властивостей біологічно активних точок з біологічним полем людини, з особливостями її психологічної діяльності, зокрема з такими вищими розумовими процесами, як процес побудови моделі об'єктів, встановлення зв'язок між об'єктами спілкування.

Вивчення на цій основі суті природи «біологічного поля» як нової науки біоетики вже дозволяє просунутися в аналізі природи хвильового способу кодування в біосфері інформації про світ, за допомогою якої виявляється можливим відображення об'єктів на будь-якій відстані. Але разом із цим необхідно усвідомлювати, що використання теорії «біологічного поля» в єдності з поняттям психоенергетичного регулювання не так вирішує, скільки ставить проблеми, бо категорію біологічного поля не можна абсолютизувати. Вона може змінитися іншою категорією, більше адекватною серед незвичайних для сучасного природознавства явищ. Отже, категорія «біологічного поля», найімовірніше, найближчим часом матиме лише деяке евристичне значення, буде виконувати функції сходин для виникнення нових теоретичних побудов у біології, психології та парапсихології, еніології.

Таким чином, припустимо, при всій складності та спірності психобіофізичні структури (біологічне поле) та явища психо-біофізичної взаємодії, що традиційно називають паранормальними явищами: телепатія, психокінез, шкірно-оптичний зір, яснобачення, псі-діагностика та інші при науковому підході до них можуть надати серйозну допомогу в розробці проблем матеріального механізму адекватного відображення дійсності на відстані у пізнанні резервних можливостей організму людини. Це дозволить на рівні нових знань підійти до побудови нових моделей функціонування та регулювання живих систем, створення нових наук на базі знань про енергоінформаційний обмін та потенційні можливості свідомості людини та її біологічного організму, заснованих на просторово-часових особливостях нервово-психічної діяльності людини та психо-біофізичній взаємодії.

В результаті вивчення цих психо-біофізичних структур та явищ має суттєво змінитися обличчя сучасного природознавства та на підставі цього намітитися прогрес у вирішенні фундаментальних методологічних проблем усієї науки. Всі ці міркування роблять розгляд парапсихології та еніології значущими як в методологічному, так і у конкретно-науковому плані. Отже, очікувані відкриття та дослідження в галузі природи свідомості людини, поступово приведуть нас до самовивчення та самопізнання нових невикористаних раніше можливостей кожного. Всі ці відкриття та дослідження в сукупності з відкриттями та дослідженнями з математики, фізики, хімії, астрономії, генетики, біології, психології та інших науках піднімуть нашу цивілізацію на новий щабель розвитку. Надалі вони стануть основою для програмування та створення людством Землі потужного енергоінформаційного заряду об'єднаної матерії думки всіх БМС (поле ноосфери) нашої цивілізації. Такий енергоінформаційний заряд дасть життя новому простору, новим космічним тілам та планетарним системам, новій цивілізації. У цьому головна мета майбутнього творчого творення, яка вже зараз розкривається через необхідність розв'язання кризи у всіх сферах життєдіяльності людства шляхом розробок нових енергоінформаційних технологій.

Початок цього заложив ще В.І. Вернадський, який є одним із найбільших творців нової наукової дисципліни ХХ століття - науки про науку, або, як її ще називають, наукознавства. Подібно Анрі Пуанкаре, Альберту Ейнштейну, Нільсу Бору та іншим він вчасно відгукнувся на запити та потреби якісно нової історичної епохи, що настала у розвитку науки, та свідомо зробив наукове знання предметом дослідження засобами самої науки.

Відомо, що як натураліста та мислителя, В.І. Вернадського вирізняв цілісний підхід до реальності. Природно, що це сприяло виробленню відповідного розуміння ним феномена науки. Як виявилося, він був і залишається першим і поки що єдиним, хто зробив воістину вражаючу своєю грандіозністю спробу осмислити науку як цілісне явище планетарного масштабу в єдності всіх її основних аспектів: природних і соціальних, історичних і теоретичних, індивідуальних та колективних, світоглядних та психологічних та інших.

Зрозуміло, те, що доступно лише великій кількості вчених, не під силу одній людині, навіть геніальній. Охопити в одному загальному історичному нарисі розвиток різноманітних наук про природу одним дослідником без спеціальних знань у кожній із наук — завдання, природно, нездійсненне для науки на початку ХХ ст. Справа в тому, що методи та традиції наукової роботи різноманітні. Нерідко заплутана мова символів, поле фактів, що неухильно розвивається, різноманітна і важка попередня підготовка та подальше багаторічне напрацювання досвіду, виключали можливість оволодіння багатьма науками, можливість однаково легко і повно розібратися в їх конкретних явищах і зрозуміти їх особливості. Без цього не можна дати систему історичного розвитку областей знання, які можуть бути написані тільки особою, яка самостійно працювала і мислила в колі тих явищ, які може описати лише фахівець. Тому багато з задуманого, висловленого чи написаного Володимиром Івановичем, було лише намічено, але не розроблено докладно й у деталях, що, звісно, і не могло бути інакше. Нам же, його нащадкам, залишено у спадок воістину безмежне поле роботи, чому можна тільки радіти.

Таким чином, на сьогодні наша наука не має пов’язаної та повної картини розвитку та зростання фізико-хімічних, геологічних, космологічних, духовних та інших наук. Але, одночасно, в області всіх наук є деякі більш загальні, більш основні проблеми, є вчення та явища, є корінні методологічні питання та інше, що неминуче і однаково зачіпає всі науки, всіх фахівців, у якій галузі наук вони б не працювали. Так, наприклад, дослідниками ХОБФІЗІТ гуманізації проводяться роботи, пов'язані із створенням нової медицини, яка названа «Еніомедицина». Вона унікальна тим, що лікування будь-якої хвороби здійснюється одним і тим же методом, одним і тим же фахівцем, тоді як функціонуюча медична наука представлена цілою системою незалежних медичних наук. Скажімо, очні проблеми у сьогоднішній медицині зовсім не підвладні стоматологу чи дерматологу тощо. Як виявилося, з точки зору концепції нових наук об'єднання рішень проблем у тримірному просторі за допомогою закономірностей, сформованих з урахуванням чотиримірного простору, дозволяє підводити під загальне рішення здавалося б взагалі не сумісні проблеми. Тобто практично науково підтверджуються парадокси, пов'язані з феноменом виконання висококваліфікованих наукових чи проектних робіт однією людиною та в строки, на порядки менші за необхідні для колективів. У наш час це під силу лише цілим відділам чи науково-дослідним інститутам. Такі висновки зроблено вченим-дослідником, доктором психологічних наук американкою Шафікою Карагулою у книзі «Прорив до творчості». На практиці такі можливості підтверджені у ХОБФІЗІТ гуманізації на експериментальних зразках творчої особистості, сформованих у процесі проведення науково-дослідницьких робіт фундаментального рівня.

Ми бачимо, що поява нових наук сьогодні є об'єктивно необхідною, історично неминучою реальністю. А орієнтація нових наук у бік духовних, вищого рівня Енергоінформаційних просторів, природно, вимагає від нас критичного підходу до аналізу та систематизації всього земного інформаційного багажу в галузі духовності з метою вироблення нового розуміння її як наукової духовності. Отже, ми підійшли впритул до проблеми об'єднання науки і релігії, що колись роз'єдналися через закономірні процеси в пізнанні світу людиною. Це велике об'єднання відбудеться з виходом людства на новий, вищий виток свого цивілізаційного сходження. Для цього, природно, потрібне нове розуміння духовності та нове світосприйняття, знання про які може дати перший етап освоєння енергоінформаційного світогляду – етап наукової духовності. Основним завданням енергоінформаційного світогляду є формування нового суб'єкта творчості.

У загальному вигляді енергоінформаційний світогляд (схема 2) має формуатися за наступною блок-схемою:

Схема 2.

Головною особливістю та складністю нового світогляду є те, що він, на відміну від функціонуючого, що розгорталося по горизонталі в третьому вимірі, має охопити не тільки горизонтальний простір четвертого виміру, але одночасно з швидкістю, що різко збільшується, забезпечити вертикальне переміщення у вищі виміри — енергоінформаційні простори природи.

В цілому енергоінформаційний світогляд являється багаторівневим і може бути представлений схемою еволюції розвитку свідомості людини як єдиної частини енергоінформаційної структури Всесвіту (таблиця 1).

Як видно з таблиці, людина, поетапно освоюючи енергоінформаційний світогляд, проходить етапи наукового пізнання через процес гуманітаризації, а потім — гуманізації складових своєї свідомості.

В даний час вже спостерігаються процеси вдосконалення всіх видів діяльності, які проходять під гаслами гуманітаризації та гуманізації. Якщо дивитися з позиції сучасної науки на цю проблему, рішення її необхідно здійснювати, природно, через гуманітаризацію.

Схема 3.
Науки та види діяльності в різних вимірах

Якщо ж йти шляхом істинного знання (еніології), то гуманітаризація — це вчорашній день і її необхідно терміново замінити на гуманізацію, щоб потім перейти на інноваційний енергоінформаційний світогляд, оскільки ці три поняття є одним і тим же явищем, тільки таким, що розкривається на різних рівнях еволюційного розвитку. Стратегічним напрямом розвитку сучасного суспільства стає освоєння знань енергоінформаційного світогляду, а тактичним - ідеологія та технології гуманізації.

Гуманітаризація виступає як система технологій підготовки творчої індивідуальності та вимагає переходу в гуманізацію з метою формування творчої особистості, здатної жити та творити в умовах сучасного швидкозмінного світу.

Поетапне освоєння енергоінформаційного світогляду в процесі самовдосконалення свідомості людини

Енергоінформаційний світогляд (ЕІС) – III етап ЕІС формується на базі ЕНІОЛОГІЇ		Освоєння ЕІС дозволяє людині самовдосконалювати свідомість, стати енергоінформаційною точкою Всесвіту (атомом Всесвітньої свідомості) і виходити за межі простору, в якому вона живе та розвивається. Свідомість має властивість інтегрального мислення, постійно перебуваючи у творчому стані отримання нової інформації та перетворення її у «Живе знання» шляхом освоєння енергоінформаційних технологій (ЕІТ). Етап керування оновленням свідомості. (ЕІТ - ноу-хау ХОБФІЗІТ гуманізації).
Космофізичний світогляд (КФС) – II етап ЕІС формується на базі космофізичного природознавства		Освоєння КФС дозволяє розвивати стан цілісності свідомості людини та свідомості Всесвіту на базі зміни якостей свідомості, що освоює інноваційні технології гуманізації. Етап оновлення свідомості. (Технології гуманізації - ноу-хау ХОБФІЗІТ гуманізації).
Науково-духовний світогляд (НДС) – I етап ЕІС, формується на основі синтезу знань Заходу та Сходу		Освоєння НДС дозволяє людині з урахуванням більш глибокої фундаменталізації наукових знань усвідомити та осмислити цілісність своєї свідомості. Етап розширення свідомості. (Інноваційні технології розширення свідомості – ноу-хау ХОБФІЗІТ гуманізації).
Науковий світогляд - матеріалістичний та ідеалістичний		На початок ХХI століття світогляд виконав роль формування якостей свідомості людини через наукове та релігійне пізнання світу.

Енергоінформаційний світогляд базується на останніх досягненнях теоретичної та практичної фізики, які визначили:

1. Ще одну, п'яту фундаментальну взаємодію — інформаційну, що дозволило визначити суть життя Всесвіту.
2. У Всесвіті все є психічна енергія та енергоінформаційні структури.
3. Всі енергоінформаційні структури — живі створіння, які функціонують за принципом енергоінформаційного взаємообміну.
4. Людина являється енергоінформаційною структурою, здатною сприймати енергоінформаційні хвилі та трансформувати їх у будь-які форми внутрішньої активності.

На підставі вищевикладеного стає зрозумілим, що Людина на початок XXI століття має потенціал для того, щоб стати завершеною самодостатньою системою і може містити в собі всі можливості Всесвітніх знань. Для отримання цих знань людині необхідно вийти на новий рівень енергоінформаційного обміну з більш розвиненими просторами Всесвіту, черпаючи інформацію з Всесвітнього Банку Знань. Щоб розкрити такі здібності – людині необхідно сформувати якості для творчої дії.

Таким чином, нагальною вимогою часу стає необхідність формування соціально активної особистості, яка б змогла реалізувати свій творчий потенціал через приведення в активний стан внутрішній людський психологічний фактор. Для його розкриття необхідні інноваційні знання та технології, що випливають з енергоінформаційного світогляду, що дає цілісну картину світу, інтегруючи цим взаємовідносини і взаємозв'язки всіх подій і явищ.

Освоєння системи інноваційних знань, розроблених ХОБФІЗІТ гуманізації, сприяє розширенню свідомості, оновленню особистості та дає можливість у реальних процесах соціальної практики формувати нові внутрішні психологічні якості.

Пропонована новизна передбачає повсюдне оновлення на всіх рівнях, тобто на особистісному, сімейному, колективному, суспільному та планетарному. Практичне оновлення здійснюється з урахуванням внутрішньої та зовнішньої гармонізації особистості, тобто як із собою, так і з Природою, що дозволяє виходити на вирішення будь-яких питань та передбачає застосування технологій реального розвитку творчої особистості.

Як бачимо, енергоінформаційний світогляд є базою формування інноваційних технологій розвитку творчої особистості, які дозволять створити оптимальне функціонуюче (гармонійне) суспільство. Механізмом формування творчої особистості має стати система безперервного просторово-часового гуманістичного виховання та освіти. Для гуманізації системи виховання та освіти знадобляться кардинальні зміни існуючої системи освіти як за формою, так і за змістом. Вона має бути спрямована на створення умов, необхідних для досягнення мети формування творчої особистості, як нового суб'єкта історичної творчості Землі.