Вершиніна О.М.
Демократія як ідеологічна платформа побудови сучасного суспільства
В даний час актуальним для зростання самосвідомості людини, як нового громадянина країни та Планети, стає питання політичного устрою суспільств та усвідомлення сенсу однієї з його форм – демократії. Її роль у становленні майбутнього величезна, тому що дозволяє усвідомити ілюзії у свідомості людини на основі заміни її первісного змісту.
Термін «демократія» походить від коріння двох грецьких слів, у буквальному перекладі «народовладдя», «влада народу». Прообразом демократії були давньогрецькі Афіни - місто-держава (поліс) у VI-V ст. до н.е. Становлення демократії у вигляді системи, яка теоретично відповідає моделі сучасного демократичного облаштування, почалося з XVII століття. Цей процес розвивався у країнах Західної Європи та США. Витоками становлення демократії став їх соціально-економічний розвиток на основі бурхливого зростання товарно-грошових відносин та торгівлі. Сформувалися протиріччя між економічно сильним третім станом та старою родовою аристократією, що змінило не тільки політичний статус третього стану, а й політичний режим загалом. Народи цих країн, спираючись на ідеї радикальних мислителів, перемогли абсолютизм, заклавши політичні, правові та економічні засади майбутньої демократії. Відбулася соціальна реструктуризація суспільств, сформувався середній клас, який згодом став опорою для майбутнього демократичного режиму. На зміну монархії прийшла демократія, змінивши аристократичну еліту на еліту середнього класу, потім реально з кінця XIX століття під вивіскою демократії з'явилася світова еліта могутніх фінансових кланів.
Сьогодні Людина та суспільства стали заручниками політики цих кланів. Наднаціональні економічні гіганти (ТНК) поводяться як суверенні держави. Вони панують над економікою. Народу надається сурогат демократії у вигляді розбещеності на основі «низькопробного» мистецтва, що призводить до деградації людини – ослаблення її внутрішньої духовної культури. За рахунок світоглядного тиску Заходу формуються хибні цінності, які забезпечують спосіб життя людини-споживача.
Ми маємо справу з практично невидимою імперією, яка не має формальної структури, але розвивається під прапором світової демократії. Вивчаючи ідеї демократії, можна бачити, що з закладеного в принципах народовладдя – може бути реалізовано. Звідси питання, а наскільки суспільство здатне прийняти ці принципи, щоб стати духовно зрілим і жити за ними.
Ядром демократії, її основною ідеєю є суверенітет народу: народ визнається єдиним і вищим джерелом влади і державна влада вважається легітимною, коли її формування підтримане народом відповідно до норм права шляхом вільного волевиявлення виборців на вільних виборах; народ має реальні важелі впливу на базі конкретних механізмів контролю над їх діяльністю; народ має безумовне право самостійно вирішувати свою долю і з основних питань влада має отримати схвалення народу; народ має право контролювати державну владу та має реальний механізм її зміни; при зловживанні влади довірою народу, переростанні її з інструменту реалізації інтересів народу в інструмент його пригнічення народ має безумовне право достроково усунути своїх представників від влади.
Другим найважливішим принципом демократичного устрою суспільства та організації влади є те, що особистість визнається найвищою цінністю: суспільство і народ загалом розглядаються як громадянське суспільство незалежних формувань, які є об'єднаннями творчих особистостей на базі спільних ідей та інтересів з метою їх реалізації; безумовний пріоритет інтересів особистості, а не держави, тобто пріоритет людини у реалізації її життєвого призначення; будь-яка особистість від народження наділяється певною сумою природних і невід'ємних прав і свобод, і перш за все правом на життя, правом на особисту свободу та недоторканність.
Діюча політико-правова концепція регулювання прав і свобод людини закріплена в документах ООН, у Загальній Декларації прав людини, де розкрито цивільні та політичні права та свободи (негативні та позитивні), пояснюється зміст економічних, політичних та культурних прав, включаючи право на життєвий рівень, необхідний для підтримки добробуту, здоров'я та інше.
Третім принципом сучасних демократичних систем виступає плюралізм, як визнання у суспільно-політичному житті різних взаємопов'язаних і водночас автономних, соціальних, політичних груп, партій, організацій, ідеї та установки яких перебувають у постійному порівнянні, змаганні, конкурентній боротьбі. В ідеалі ми виходимо на гуманізацію взаємин за допомогою вироблення та реалізації загального колективного рішення. Політичний плюралізм - антипод монополізму, він дозволяє ментально зростати людині як особистості, а також одночасно - при застосуванні технологій маніпуляцією свідомості дозволяє здійснювати підміну понять, інформаційно змінюючи їхню справжню суть.
Тріада природних прав визначає космічні основи буття, може реалізуватися лише через духовний розвиток, внутрішню культуру людини якостями працелюбності, відповідальності, поваги до інших. Нове розуміння права на приватну власність, ставлення до неї залежить від моральної зрілості людини та суспільства, пріоритету їхніх духовних цінностей над земними.
Розглянуті вище три основні сутнісні принципи демократії визначили її четверту характерну рису - правовий характер і спосіб устрою, організацію суспільства та влади. Вся діяльність влади має жорстко регламентуватися правом, яке потрібно виконувати. Воно має являти собою не тільки сукупність законодавчих актів, виступаючих як формально конституційовані норми права, а таких, що забезпечують змістовне наповнення положень через визнання ролі особистості як головного носія прав та обов'язків.
Одвічно суть демократії полягає в гармонізації взаємовідносин між особистістю, владою та різними соціальними групами, кожен з яких має можливість творчо розвиватися. Цим визнається статус особистості, здатної мати високий рівень духовної культури, виховувати в собі вольовий початок не тільки декларувати свободу вибору, а реально брати на себе відповідальність за виконання зобов'язань за цим вибором. Будь-яке «право» має освоюватися в контексті підходу «прав і обов'язків». Станом відповідальності за виконання обов'язків можна свідомо реалізувати «право». При цьому у людини зберігається внутрішня гармонія в самій собі та із зовнішнім світом.
Все починається з людини. Якщо розглядати її як особистість через категорію моральної поведінки, ми маємо констатувати, що той, кого в суспільстві сприймають як особистість, насправді таким не є. Цінності, які з самого початку активно прищеплюються людині, не дозволяють розвивати в ній моральний стан особистості, бо вони далекі від духовного напряму на виховання стану Любові та Мудрості (жертовності). В даний час особистістю вважається будь-який лідер, проте насправді часто його вчинки, харизматичність відображають суть стану творчої індивідуальності. Його внутрішня мотивація, виявлена станом «Я-Его», спрямована на кар'єрне зростання з корисливою метою задоволення своїх амбіцій (визнання з боку оточення та благополуччя сім'ї). Найчастіше цілі досягаються обманом і аморальними вчинками з урахуванням західної ідеології прагматизму. У суспільстві працює ідеологічна система подвійних стандартів (що є лицедійством).
Наукове знання про людину не відповідає основному критерію, який би відповідав внутрішнім інтенціям кожного жителя планети. Цим критерієм є дотримання людиною духовних (божественних) законів, переданих їй кілька тисяч років тому від більш розвинених життєвих просторів Всесвіту. Як показала практика, без урахування Космічних законів Життя, наукове пізнання на базі земних законів породжує у свідомості людини ілюзію знань про базові цінності: права і свободи, добро і справедливість, любов і мудрість, які формують розуміння розумності. Процеси, які показують стан суспільств, свідчать, що кожна людина має своє бачення життєвих цінностей і живе за ними. Вона далека від духовної досконалості, ще не самодостатня і мотивована цінностями індивідуалізму (самості, гордині і марнославства). Її внутрішній конфлікт викликає зовнішній, вводить у стан протиріч та боротьби. У суспільстві споживачів – і людина споживач.
Природні права людині дала Природа (Всесвіт) на основі її законів Життя, вона визначила місце кожній людині в цій системі, але як ці закони проявляються в її житті – належить пізнати через себе. Поки що права та обов'язки вона розуміє лише на рівні дії земних законів. У неї розвивається внутрішня мотивація задоволення егоїстичних потреб. Свідченням справжнього розриву стає моральна криза, яка є кризою наукової матеріалістичної парадигми, суспільно-планетарної свідомості та сучасних технологій. Очевидно, що не закони людського розуму повинні керувати організацією життя і відображати його сенс на основі раціоналізму. Ними мають стати закони більш високого ментального рівня, ті, за якими людина, отримуючи право на життя, має нести відповідальність перед Природою за їхню реалізацію.
З переходом людини на новий еволюційний виток у пізнанні справжнього сенсу життя та природи своєї свідомості розкривається те, що коріння кризи закладено у самій природі людини. Щоб усвідомлено вийти на програму реалізації ідеї Всесвіту, потрібні знання нового світогляду – більш глибокої науково-духовної фундаментальності та, відповідно, іншої системи освіти – безперервного просторово-часового гуманістичного виховання та освіти, як «Материнської Супертехнології ХХI століття». Тоді сучасне наукове знання реально стане частиною духовного знання, і людина як свідомість побачить себе творінням більш космічним, ніж земним.
Оскільки сенс життя на Землі - у вирощуванні Розуму, то і природа свідомості людини відповідає цій меті. Декларовані демократичні принципи можна реалізувати лише шляхом відновлення свідомості людини, бо спочатку проблеми сучасної цивілізації закладено у реальному стані свідомості людини. Ті цінності, які декларують сучасні демократичні режими – це обман. Підставою для структурування суспільств споживання продовжує залишатися світовий порядок пірамідального принципу побудови і зруйнований він буде через перехід суспільно-орієнтованої моделі цивілізаційного розвитку людини на особистісно-орієнтовану. Людина шляхом самопізнання та саморозвитку перейде на етап свідомого управління своїм життям на основі вільного духовно-творчого розвитку та волевиявлення Особистості.
Сьогодні, чим активніше розвивається процес глобалізації, тим більше відбувається дискредитація існуючої моделі демократії. Принципи демократії не можуть бути реалізовані «самі по собі», вони можуть втілитись у життя лише через людину, яка на суспільно-планетарному рівні шляхом страждань та розчарувань напрацьовує у наші дні стан духовної зрілості.
Література
- Гуманізація свідомості людини та суспільства на новому витку еволюції людства. Збірник статей. Керівник авторського колективу О.М. Вершиніна – Харків: ПФ «Ектив Стар», 2015, - 212 с.