Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М.

ФЕНОМЕН НАУКОВОГО ЗНАННЯ

«Розквіт точного знання, наук, пов'язаних з вивченням нашої планети і космосу, абсолютно змінює картину світу».

В.І. Вернадський, 1926 р.

В.І. Вернадський – один з найбільших творців нової наукової дисципліни XX століття – науки про науку, тобто наукознавство. Він був і залишається першим і поки що єдиним, хто зробив вражаючу своєю грандіозністю спробу осмислити науку, як цілісне явище планетарного масштабу в єдності всіх її основоположних аспектів – природних і соціальних, історичних і теоретичних, індивідуальних і колективних, світоглядних і психологічних, естетичних і етичних та ряду інших.

Звичайно, те, що доступно лише великій кількості вчених, непосильно одному, нехай навіть геніальному творцю. Багато з задуманого та висловленого чи написаного Вернадським В.І. не розроблено докладно. Нам, його нащадкам, залишено у спадок безмежне поле діяльності, чому можна і треба лише радіти.

До XXI століття дати зв'язну і повну картину розвитку наукового знання навіть у найбільш глибоко і струнко розвиненій частині його – вченні про Природу, дати роз'яснення суті феномена наукового знання було неможливо. Але, одночасно, в галузі будь-яких наук завжди були і є характерні феноменальні точки зору або уявлення про Космос, які неминуче торкаються всіх фахівців, в якій галузі цих наук вони б не працювали. У цьому аксіоматичному твердженні якраз і прихована унікальна феноменальність наукового знання, яка практично ніякого відношення не має до сьогоднішньої прагматичної науки. Розуміючи, що наша наука повністю спрямувала свої інтереси на технологічні потреби суспільства, В.І. Вернадський говорив: «Навряд чи можна сумніватися, що набагато більше дев'яти десятих учених – дослідників працюють у галузях знань, які жодного стосунку не мають до тієї картини Космосу, яка вважається результатом наукової роботи. Вони зовсім не зацікавлені у цій картині і з нею протягом своєї наукової діяльності не зустрічаються. Її зміна у сфері їх знань не позначаються. Вони цілком без неї обходяться» [2Карпенко М. Всесвіт розумний. - М.: Підприємство «Світ географії»,1992. - 400 с.;, с.14].

Тому сучасний прогрес у науковому пізнанні та вдосконалення цивілізації розвивалися через інтерес зростання у кількості та якості матеріальних благ.

Наприкінці XX століття стало зрозуміло, що морально-екологічна криза, яка охопила суспільство, виявила себе і в техніці, і в технології, і в науці. Для виходу з становища, яке склалося, була потрібна нова наукова парадигма. Сьогодні, на початку XXI століття, сформовано нову сучасну фізичну парадигму на основі фізичного «вакууму», як «праматерії», яка лежить в основі всього того, що ми спостерігаємо в Природі = Космосі. Як виявилось, «праматерія» є Всесвітньою свідомістю. Ми знаємо, що проблема свідомості – одна з найважчих та загадкових. Свідомість – це особливий стан, властивий лише людині, у якому їй стає доступним, як зовнішній, так і власний внутрішній світ. Свідомість - одне з основних понять філософії, соціології та психології, що означає людську здатність ідеального відтворення дійсності у мисленні. Свідомість миттєво пов'язує, співвідносить те, що людина побачила, почула і те, що вона відчула, подумала, пережила. У такому стані мозок та Душа Людини згармонізовані творчістю. Свідомість з позиції екософії (нової живої філософії) та нового енергоінформаційного світогляду є самою суттю, сутністю та змістом нашої Світобудови. Вона також являє собою гармонійне і нерозривне поєднання порядку як синергетичного стану Всесвіту і хаосу - психосинергетичного явища людської свідомості, яка одухотворюється. Об'єднання синергетичного стану Світобудови та психосинергетичного явища людини, — це і є унікальний феномен істинного наукового знання, яке черпається з нескінченного банку інформації Всесвіту. Їхня взаємодія визначає такі глобально-одвічні, безперервні властивості Всесвіту, як процеси матеріалізації та одухотворення всього сущого. Земна людина також являється породженням Світобудови = Всесвітньої свідомості в її матеріалізованій біосоціальній формі, в якій закладено особливий космофізичний ген у конкретних соціокультурних параметрах. В силу цього розгортання генних потенцій у кожного індивіда персональні, особливі і унікальні. Декарт, свого часу, звертав увагу на серйозність ставлення до свідомості і підкреслював наявність у неї особливих безпосередньо даних - Знань про Ціле - до яких людина приходить, лише зробивши безліч пізнавальних кроків. А вони якимось чином дані безпосередньо. Але це неможливо було б, якби світ був хаотичним. Він улаштований певним Розумним чином. Якби світ був улаштований по-іншому, то феноменальний акт локальної даності цілого був би просто неможливий. У Розумному Всесвіті полягає феномен нашого наукового знання.

Література

1. Вернадський В.І. Про науку. - Т.1. - Наукове знання. Наукова творчість. Наукова думка. - Дубна: Видавничий центр «Фенікс», 1997. - 576 с.;
2. Карпенко М. Всесвіт розумний. - М.: Підприємство «Світ географії»,1992. - 400 с.;
3. Реалі Дж., Антісері Д. Західна філософія від витоків до наших днів: У 4 книгах. - С-Пб.: ТОВ ТК «Петрополіс», 1997.