Вершиніна О.М.

БЕЗПЕРЕРВНЕ ВИХОВАННЯ ТА ГУМАНІЗАЦІЯ - ОБ'ЄКТИВНО НЕОБХІДНИЙ ЕТАП У РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ОСВІТИ

Незважаючи на широке поширення ідеалів гуманістичної педагогіки, події останніх 1 років в нашій країні показали непідготовленість суспільства до зіткнення з новими ситуаціями в соціальному житті, неготовність своєчасно відгукнутися на виникаючі проблеми — політичні, економічні, екологічні та інші та своєчасно їх вирішувати. Однією з головних причин цього є кризовий стан системи виховання та освіти, її орієнтація на соціальне замовлення, невідповідність та нерозуміння внутрішніх інтенцій розвитку людини та світу.

У розвинених країнах світу, чия економіка вступила в інформаційну фазу, а культура — у фазу постмодернізму, роль освіти на сьогодні усвідомлена як провідна і, з позицій економічного та соціального прагматизму, досягнуто розуміння того, що національна освітня система являється найважливішою сферою довгострокових державних капіталовкладень, а підвищення рівня знань, отримуваних у школі та ВНЗ, є вирішальним чинником для нормального розвитку економіки, без якого жодні макроекономічні заходи та технологічні новації не зможуть забезпечити підвищення життєвого рівня населення. Усвідомлення кризової ситуації змусило США в 1991 р. прийняти національну програму реформування освіти, звернену до всього суспільства — муніципалітетам, громадам, підприємцям. Вона ставить своїм завданням зробити американців нацією, що безперервно навчається. Безперервна освіта розглядається як нова «супертехнологія», яка стає провідною «технологією» сучасності та має забезпечити високу організаційно-економічну та соціокультурну динаміку всіх сфер життя. Економічне зростання вже являється не стільки результатом простого накопичення капіталу, як мобілізацією загальних соціальних ресурсів, до яких належать освіта, наука і культура. Внаслідок цього межа між виробництвом та такими сферами життєдіяльності суспільства, як освіта, охорона здоров'я, наука зникає дуже швидко. Вступивши в постіндустріальну епоху, людство стоїть на порозі величезних структурних змін, пов'язаних з наслідками своєї власної діяльності, з розвитком сучасної техніки, в результаті чого світ змінюється в прискореному темпі. Майбутні зміни структури зайнятості населення відбуватимуться дуже швидко. Зараз навіть неможливо і припустити, з якими задачами доведеться зіткнутися нинішній молоді у ХХІ столітті. Але можна з упевненістю сказати, що необхідно людині, щоб упоратися з ними: це і хороше здоров'я, і розвинене вольове начало, і вміння побачити, вичленувати проблему, поставити собі задачу, і вміння застосувати для її вирішення наявні знання, а якщо їх не вистачає, вміння їх поповнити.

Тим часом, вже сьогодні сучасні психологи, соціологи та педагоги відзначають мотиваційну кризу до навчання та «параліч волі» у молоді. Традиційна педагогічна установка спрямована на конструювання людини з параметрами, заданими конкретними миттєвими інтересами суспільства, але вони не відповідають внутрішнім інтенціям особистості, що розвивається. Ця установка перестає задовольняти потреби самого суспільства, що швидко змінюється завдяки сучасному розвитку науки, техніки, культури, викликаному гігантським стрибком у розвитку інформаційних технологій. У разі експоненційного зростання обсягу традиційних наукових знань, особливо у нових галузях природничих наук, навіть при глибокому засвоєнні їх, не вирішуються проблеми освіти. Екстенсивні форми та методи призводять до перевантажень учнів навчальним матеріалом, дидактогенним неврозам, відрази до навчання, мотиваційної кризи, обумовлюючи та поглиблюючи протиріччя між потребами суспільства та потребами особистості.

В даний час можна говорити про три освітні напрямки: традиційно-консервативний, раціонально-технологічний і феноменологічно-гуманітарний (гуманістичний) . Прихильники перших двох напрямів прагнуть дати міцні, правильно розташовані знання у вузькому спектрі наукової дисциплінарної спеціалізації. Головна увага звернена на логічне розташування та послідовність матеріалу. Зміст програми є метою та визначає метод навчання. Зрілість людини тут у тому, що вона має вчитися отримувати, приймати навчальний матеріал, знання, вміння, навички через процес тиражування. Її роль — у слухняності.

Позиція гуманістичної спрямованості протилежна: «Людина - вихідна точка, центр і кінець всього». Метою має бути не знання, а розвиток особистості у процесі освоєння знань. Знання не може бути запроваджено ззовні. Вчення є процес активний, воно ґрунтується на органічній асиміляції і виходить зсередини. Не програма, а людина має визначати якість та кількість навчання. Виховання та освіта — це вирощування, розвиток тих властивостей та здібностей, з якими людина приходить у світ і на базі яких вона має протягом життя зробити нову надбудову.

Парадигма гуманістичної педагогіки дозволяє відмовитися від думки, що необхідно давати тільки знання і чим раніше і більше, тим краще. На перший план висуваються проблеми, пов'язані з визнанням самоцінності особистості, формування її свідомості та самосвідомості, створення умов для її самовизначення та самореалізації. Цілі, зміст, форми, методи та засоби освіти повинні бути пристосовані до людини. Традиційна (що характерно для нашої країни) установка на політехнічну шкільну освіту, підкріплену надалі спеціальною технічною освітою, формує суто інженерний тип мислення. Він виявляється в сучасних умовах вже непродуктивним і незатребуваним.

Світова практика показує, що вирішення задач, що стоять перед людством у ХХI столітті, під силу тільки особистості, яка володіє іншим типом мислення — «Живим мисленням», що поєднує в собі абстрактно-логічне та емоційно-образне (художнє) мислення. Така особистість, здатна до творчої інтуїції, мислить «випереджаючим» чином, передбачаючи та прогнозуючи основні тенденції розвитку не в апроксимуючому плані, а у творчому прозрінні нових якісних змін — метаморфоз у природі та суспільстві.

Педагогіці необхідно визнати, що масову практику освіти у всьому світі продовжують визначати, головним чином, стереотипи консервативної парадигми мислення з його жорсткою регламентацією педагогічного процесу, авторитаризмом, прагненням сформувати особистість однобічно, в основному через розвиток її інтелекту. Ці стереотипи значною мірою властиві і вітчизняній педагогічній свідомості. Методи та оперативні установки навіть педагогів — носіїв гуманістичної парадигми досі орієнтовані на менеджерський, прагматично-технологічний підхід. Найбільш актуальними є два питання. Перше - яким чином цілі та ідеал гуманістичної педагогіки можуть бути реалізовані у конкретній практиці виховання та навчання. І друге питання - чи існують у світі педагогічні системи, школи, які вже сьогодні могли б служити моделлю педагогіки майбутнього, а їхній досвід — моделлю перетворення, реформування та оздоровлення діючої системи виховання та освіти. Тут основним завданням є пошук практико-орієнтованої концепції.

Аналіз сучасних наукових відкриттів, а також досягнень науки минулого століття показує, що на сьогоднішній день накопичено величезний потенціал, необхідний для реалізації цілей ідеології гуманізації, як освіти в цілому, так і вищої технічної насамперед. Необхідно проаналізувати цей досвід, привести його в систему, виходячи з вимог часу для застосування в практичній життєдіяльності.

Засновник провідної японської фірми з виробництва електроніки «Омрон Електронікс» Кадзума Татеїсі, працюючи над створенням технологічних систем на основі інформатики, для прогнозування застосування цих систем у майбутньому розробив з колективом фірми теорію історичних інновацій SINIC, представлену на міжнародній конференції футурологів в Кіото в 1970 р. (таблиця 1). «За своєю суттю наша теорія представляє історію людства у вигляді двох циклічних зв'язків між наукою, технологією та суспільством. Один цикл починається з величезного прориву у галузі наукових знань. В результаті висівається насіння нової технології, що, у свою чергу, впливає на все життя суспільства і стає причиною соціальних трансформацій. Другий цикл спрямований у зворотній бік, виникаючи з потреб суспільства. Гостра потреба нової технології згодом задовольняється за допомогою технічної інновації, яка, в свою чергу, стимулює подальшу наукову еволюцію. Таким чином, наука, технологія та суспільство розвиваються циклічно. Зміна в одній із цих сфер є або причиною, або наслідком змін до іншої. А руховою силою всієї цієї циклічної еволюції є неухильне прагнення людства до безперервного прогресу...

Відповідно до теорії SINIC в історії людства з найдавніших часів до наших днів відбулося десять головних інноваційних зрушень.

У доісторичний час — це перехід від примітивного до колективного суспільства. Потім були стадії землеробського і ремісничого суспільства. Наступні три – індустріалізація, механізація та автоматизація – разом утворюють індустріальне суспільство. Зрештою, ми досягаємо стадії інформатики (кібернетики), оптимізації та автономності. Остання стадія, на яку вказує експонента SINIC, це виникнення природного суспільства» [1Татеїсі К. Вічний дух підприємництва. Практична філософія бізнесмена: Пер. з англ. - Київ: Укрзакордонвізасервіс, 1992. - 206 с., с. 175-177]. При цьому, біотехнології до 2005 р. введуть нас в еру оптимізації, де як інновації виступлять «Живі» Природні Знання та енергоінформаційні технології, через інвестування яких у соціум формуватиметься гармонійне суспільство, де визначення та задоволення потреб і бажань як окремої людини так і всього суспільства буде ґрунтуватися на ідеології гуманізації.

Отже, на перше місце виступає завдання гуманізації науки і наукового знання, що дозволяють забезпечити процес розширення свідомості людини до рівня усвідомлення та розуміння невіддільності вирішення конкретно наукових проблем від вивчення самої людини як суб'єкта, що пізнає. Гуманістична спрямованість фундаментальних досліджень, заснованих на ноосферних знаннях, створює умови для переходу цивілізації на модель сталого розвитку та виживання людства на засадах коеволюції з Природою.

Нова фаза розвитку людського соціуму в перспективі проглядається як фаза гуманізації планети за допомогою гармонізації сучасного наукового знання в Живе природне знання та новоціннісної планетизації особистісної свідомості індивідуума. У цій фазі очікується перехід від функціонуючої, «суспільно-орієнтованої моделі цивілізаційного розвитку» до зовсім іншої, що має планетарний рівень цінностей для кожного жителя Планети, тобто «особистісно-орієнтованої моделі».

Зміна моделі цивілізаційного розвитку — це епохальна задача, яка потребує нового суб'єкта історичної творчості: особистості, сім'ї, колективу, суспільства, планетарної спільності, та, відповідно, нової системи формування його: виховання, освіти та наукового супроводу. Формою для підготовки нового суб'єкта творчості стає планета, суспільство, регіон та їх господарські, політичні та соціально-виробничі структури як елементи нової гуманістичної системи безперервного у просторі та часі виховання та освіти, яка виступає в ролі «Материнської супертехнології XXI століття». Змістом — формування особистості Людини, потім творчої особистості та згодом - нового суб'єкта історичної творчості: особистість, сім'я, колектив, суспільство та планетарна спільність. Методом – робота кожного над собою. І, нарешті, методологією — модульно-розвиваюче навчання.

Отже, ми маємо право констатувати, що цивілізаційний розвиток людства Землі, який базується на «ньютонівсько-картезіанській» філософії пізнання Світу, за останнє століття досяг свого граничного рівня — формування творчої індивідуальності. Підтвердження сказаному — людство розпочало пізнання та освоєння «позамежних станів матерії»: субатомних частинок, енергоінформаційних структур, аномальних явищ та подій, генної інженерії та інше. Це говорить про те, що сучасне наукове пізнання вже змістилося від суто матеріалізованих проблем, які вирішуються на рівні свідомості людини як творчої індивідуальності, у бік енергоінформаційних, де основою є розумова (психологічна) діяльність людини на рівні її особистісної свідомості = творчої особистості.

Як результат, у ході становлення ноосферного етапу свого розвитку світова наука вже помітно набуває нової глобальної ноогуманістичної функції, що полягає у забезпеченні виживання людини (людства) на принципах коеволюції з навколишнім природним середовищем. Саме ця функція детермінує процес гуманізації (одухотворення) самої науки, виховання та освіти, а також усвідомлення більшістю вчених людської природи науки, її тісного зв'язку з соціумом та культурою.

Наука нашої цивілізації вже зараз стоїть на порозі найбільших відкриттів у галузі вивчення мислячої матерії та матерії почуттів. Продовження вивчення фізичної матерії кожної біологічно мислячої системи (людини) на рівні особистості поведе нас до пізнання і самопізнання нових можливостей людини, які ще не використовуються в цій частині.

З розвитком особистості і, відповідно, дослідженнями та відкриттями в галузі мислячої матерії та матерії почуттів, а також продовженням вивчення фізичної матерії людини неодмінно будуть нові відкриття у всіх напрямках наукової діяльності.

Таким чином, наша цивілізація виходить за межі індивідуального пошуку «себе в собі», періоду розвитку нових ідей шляхом протиставлення свого «я» суспільству. Ми є свідками і авторами затвердження в кожному ідеї особистості, що розвивається.

Діаграма десяти стадій розвитку суспільства, складена за системою «SINIC»

Ми є учасниками пошуку та визначення головної мети та задачі життя кожного (таблиця 2).

Як бачимо, людство в еволюційному розвитку підійшло до етапу усвідомлення та осмислення суті свідомості на рівні особистості та формування у майбутньому творчої особистості як нового суб'єкта історичної творчості. Це підтверджує необхідність зміни «суспільно-орієнтованої моделі цивілізаційного розвитку» на «особистісно-орієнтовану модель», яка створить умови для гармонійного розвитку кожної людини відповідно до її індивідуальної програми (долі).

Сучасна людина зі своєю свідомістю, як Мікрокосм і складова частина загальної Всесвітньої Свідомості, містить у собі всі можливості Всесвітніх інтегральних Знань, являється завершеною самодостатньою системою і, за своєю місією, має позитивно впливати на подальший розвиток Макрокосму (Всесвіту=Природи). Проте реалії такі, що вона, використовуючи споживчу систему господарювання на Землі, замість творчого підходу, продовжує руйнувати Природу (Макрокосм). Це вказує на те, що людина зараз ще не є завершеною самодостатньою системою.

Тому для перехідного періоду зміни парадигми соціетально функціонуючого суспільства на гуманістичну буде характерною паралельна робота старої парадигми та здійснення реабілітаційних процесів щодо відновлення природних духовних якостей людини, сім'ї, колективу, суспільства як елементів формування інноваційної парадигми.

Суть стратегії створення та управління гуманістичного суспільства оптимізації з урахуванням наукового обгрунтування всіх життєвих процесів, ресурсного забезпечення та соціальної реабілітації всіх рівнів сучасного суспільства полягає в освоєнні інноваційних знань. Складовими таких знань є: енергоінформаційний світогляд, комплексна гуманізація соціуму, більш глибока фундаменталізація сучасного наукового знання.

Енергоінформаційний світогляд призначений для засвоєння інноваційних знань, необхідних учню для формування стану свідомості, що дозволяє йому вийти за межі простору, в якому він живе, працює і продовжує пізнавати навколишній світ, керуючись принципами та закономірностями функціонуючого матеріалістичного світогляду. Новий стан свідомості дозволяє різко розширити межі наукового пізнання, переглядаючи систему, в якій він знаходиться, через призму оновлених наукових можливостей, що згодом втілюються в нових технологіях, розробках нових матеріалів, систем управління і так далі (схема).

Це обґрунтовано тим, що:

1. Останні досягнення теоретичної та практичної фізики дозволили вченим визначити п'яту фундаментальну взаємодію — інформаційну. Це дало можливість зрозуміти сутність фізичного «вакууму» Всесвіту, суть Тонкого світу, природу Свідомості, Мислення, Душі та Духа та визнати Абсолют - Бога, тобто, Творчий початок у Всесвіті.
2. Весь навколишній нескінченний простір утворює енергоінформаційне поле. Загальне енергоінформаційне поле Всесвіту структурно нагадує «матрьошку», де кожен шар (локальне поле) пов'язаний ієрархічно з більш простими і складнішими полями аж до Абсолюту=Творця.
3. Всі шари є живими енергоінформаційними системами (структурами), здатними отримувати інформацію, зберігати її, навчатися на раніше отриманій інформації, творити нову інформацію в собі та здійснювати необхідні дії як матеріальні рухи.
4. Як виявилося, Людина, як і все в навколишньому Світі (Макрокосм) є енергоінформаційною структурою (Мікрокосм) і повністю відповідає всім якостям, викладеним вище.
5. Вчені встановили, що матеріальним носієм вище згаданої інформації в нашому фізичному світі є електромагнітні хвилі. Органи почуттів людини, що функціонують на рівні атомів за допомогою електромагнітного поля, здатні сприймати сигнали ззовні та трансформувати їх у відповідні форми внутрішньої активності.
6. Енергоінформаційний обмін з прилеглими більш розвиненими життєвими просторами Всесвіту (Природи) дозволяє отримувати всі необхідні знання для подальшого позитивного еволюціонування кожної людини (свідомості) і людства в цілому (за принципом дистанційного навчання, де технокомп'ютер замінений свідомістю людини як біокомп’ютером).

Ретроспектива свідомості індивіда, що розвивається, через призму енергоінформаційного світогляду

Комплексна гуманізація соціуму. З позиції енергоінформаційного світогляду людина розглядається як природна істота. У природі кожна істота живе та у певний момент часу «знає свою мету розвитку».

Якщо під самостійною метою розвитку людини приймається програма, закладена в ній на життя, тобто доля, то гармонізація особистості щодо себе та навколишнього зовнішнього світу є умовою життя відповідно до цієї програми. Інакше кажучи, йдеться про досягнення органічної єдності універсального модуля «Всесвіт — Людина», які підпорядковані єдиним космічним законам.

Особливою складністю та новизною цього процесу є те, що новий суб'єкт наукової творчості, у процесі самої творчості використовуватиме новий тип мислення, а, отже, і новий механізм мислення — енергомозок, що живиться енергією «вакууму» Всесвіту -психічною енергією (енергією розумової діяльності).

Зміна типу мислення людини забезпечить їй енергоінформаційний обмін із більш розвиненими життєвими просторами Всесвіту. Вирішення подібних задач під силу тільки творчій особистості, що має новий тип мислення — «живе мислення», здатній мислити випереджаючим чином.

Навчившись мислити, а отже, сприймати інформацію в думках, а не в «мертвих словах» формулювань, людина набагато швидше практично освоює знання, забезпечуючи самодостатність своєї життєдіяльності.

Більш глибока фундаменталізація сучасного наукового знання призначена для практичного освоєння енергоінформаційних технологій, характерною особливістю яких є доступність їх до банку знань будь-якого рівня свідомостей (схема).

Особистість, яка освоїла такі інтегральні знання, здатна вийти на систему самовиховання, самоосвіти, самовдосконалення, самопідвищення кваліфікації та професіоналізму. Це дає оновлення її, і, відповідно, оновлення сім'ї, колективу та суспільства.

Фундаментальні та практико-прикладні наукові дослідження, проведені на базі Харківського обласного благодійного фонду інноваційних знань, ідей та технологій гуманізації (ХОБФІЗІТ гуманізації) та кафедри бізнесу та контролінгу Національного технічного університету «ХПІ», підтвердили істинність та реальність такого орієнтування сучасного суспільства. Вчені та фахівці міста Харкова переконалися, що зміна світогляду та методології науки неминуча. Ці зміни, як показала практика, супроводжуються зміною традиційного способу мислення на інтегральний як метод оновлення свідомості особистості.

Схема. Зображення інтегральних знань та нового змісту наук

Фундаментальні дослідження показали, що задачі науково-технічного прогресу XXI століття під силу тільки особистості, яка має «живий тип мислення». Особистість, яка використовує «живе мислення», формує якості стану свідомості здорового способу життя та здатна розуміти, мислити, відчувати і діяти, може забезпечити високу організаційно-економічну та соціокультурну динаміку розвитку всіх сфер життя та діяльності в суспільстві.

ХОБФІЗІТ гуманізації розроблено інноваційну систему управління «Менеджмент нового типу», при освоєнні якої напрацьовується новий спосіб особистого життя та формується новий тип мислення для управління суспільством, колективом, сім'єю.

При цьому відбувається розширення свідомості, оновлення особистості та формуються такі внутрішні психологічні якості:

• наявність знань для науково обґрунтованого розуміння процесів, що відбуваються в суспільстві, колективах, сім'ях та з особистостями на даний час;
• свідоме формування в собі та в своїх близьких міцного здоров'я та здорового способу життя з урахуванням повного виведення з організму конкретних хвороб;
• розвиток позитивного вольового початку, необхідного для здійснення своїх життєвих планів, що гармонійно вписуються в суспільні;
• чітке уявлення та свідоме розуміння своєї особистої глобальної мети життя, а також задач та проблем, що випливають із неї;
• своєчасне прийняття необхідних рішень та здійснення реальних дій у будь-яких життєвих ситуаціях;
• впевненість у завтрашньому дні незалежно від проблем, що виникають;
• уміння визначати за допомогою нових енергоінформаційних технологій першочергово важливі проблеми та задачі для своєчасного вирішення їх;
• наявність знань, необхідних для отримання інформації при розвитку чергової життєвої стратегії з проблемами і задачами, які раніше не зустрічалися;
• наявність знань, необхідних для перетворення отриманої інформації на нові знання в межах своєї компетенції;
• можливість реалізації нових ідей, прихованих від прямого наукового, аналітично обґрунтованого прогнозування різних ситуацій та рішень;
• можливість визначення та встановлення послідовності реалізації ідей, задач, проблем за відсутності умов їх одночасного виконання в повному обсязі;
• уміння здійснити експертизу різних гіпотез та «виживання» кращих з них, які дадуть початок ще більш прогресивним науковим відкриттям;
• проведення контролю та супровід розвитку соціальної активності індивіда та його професіоналізму;
• уміння розвинути якість, що супроводжується підвищенням інтересу до навчання, самоосвіти, самовдосконалення та життя взагалі;
• вміння здійснити реальну концентрацію життєвих сил та прагнення розвитку творчого початку на базі віри в себе та відкритості свого внутрішнього людського психологічного фактора, який не знає страху перед зовнішнім світом.

Пропонована новизна передбачає повсюдне оновлення на всіх рівнях, тобто особистісному, сімейному, колективному, громадському та планетарному. Практичне оновлення здійснюється з урахуванням внутрішньої та зовнішньої гармонізації особистості, тобто як із собою, так і з Природою, що дозволяє виходити на вирішення будь-яких питань та передбачає застосування технологій реального розвитку творчої особистості.

Механізмом формування творчої особистості має стати система безперервного просторово-часового виховання та освіти. Для цього будуть потрібні кардинальні зміни існуючої системи освіти як за формою, так і за змістом. Вона має бути спрямована на формування умов, необхідних для досягнення вищезазначеної мети та будуватись на наступних принципах:

• наявність самодостатності системи, яка є критерієм життєздатності ідеї як результату творчого акту суб'єктів інноваційного проектування, які мають «живе мислення»;
• наявність знань, достатніх для здобуття головної якості системи — просторово-часової безперервності виховання та освіти з урахуванням охоплення всіх рівнів свідомостей суспільства: особистісного, сімейного, колективного, суспільного та планетарного як по вертикалі, так і по горизонталі, тобто за віковим цензом, включаючи внутрішньоутробну свідомість та абсолютно кожного члена суспільства;
• наявність нових міждисциплінарних культурологічних наук, які забезпечують безперервність переходу гуманітаризації в гуманізацію і, потім — у наукову духовність — енергоінформаційний (космофізичний) світогляд;
• наявність знань, достатніх для переорієнтації методології освіти на методологію виховання та освіти, яка повинна передбачати:
  • розвиток особистості до рівня самостійного науково обґрунтованого визначення необхідної для життя освіти;
  • природне виховання ведучого через веденого, необхідне для зміни внутрішньої сутності першого, що забезпечує йому базу для безперервності самопідвищення своєї кваліфікації та професіоналізму;
• принцип науково-обґрунтованої фундаментальності ідеології нової системи безперервного виховання та освіти, що забезпечує формування творчої особистості, здатної опановувати технології XXI століття;
• принцип комплексного та системного підходу до розробки інноваційної системи виховання та освіти на базі гарантованого забезпечення вихідних даних для проектування її відповідно до реальної наукової фундаментальності;
• принцип повноефективної самодостатності нової системи виховання та освіти з урахуванням охоплення всіх видів діяльності та активним впливом кожного індивіда на загальний еволюційний розвиток суспільства та його науково-технічний прогрес на базі цінностей планетарного рівня;
• принцип наукового технологічного забезпечення процесу реалізації основних задач щодо формування творчої особистості через екологію та розширення її свідомості, та заміну екстравертного типу мислення на інтровертний як головне джерело безперервності процесу підвищення духовності та гуманізації;
• принцип інтеграції процесів виховання та освіти, що забезпечує побудову органічних міждисциплінарних зв'язків, що орієнтують та спрямовують до єдності, взаємозв'язку та взаємозалежності процесів виховання та навчання, виховання та самовиховання, освіти та самоосвіти, що переходять у самовдосконалення, як тих, хто навчається, так і тих, хто навчає;
• принцип відповідності виховних, освітніх та навчальних засобів внутрішнім інтенціям вікового розвитку індивіда, поєднаний із принципом індивідуального підходу та встановлення суб'єкт — суб'єктних діалогових (модульних) відносин співробітництва. При цьому співробітництво будується на основі глибокого знання внутрішніх душевних характеристик учня як особистості — фундаменту розкриття його творчої індивідуальності та вироблення в ньому справжнього розуміння свободи та соціальної відповідальності;
• принцип дійсного пізнання людини, що виходить із фізично-душевно-духовної триєдності людської істоти, як основи побудови цілісного навчально-виховного процесу, спрямованого на досягнення постійного духовного зростання того, хто навчається та навчає, їх самовдосконалення, самовиховання та самоосвіти.
• вироблення нової парадигми мислення — інтровертного, «живого», що поєднує абстрактно-логічну та освітньо-емоційну сферу свідомості людини в єдину цілісність, що відкриває шлях творчої інтуїції, викладання природничих дисциплін, перегляду та подолання еклектичності та несистемності навчальних програм і курсів;
• принцип охоплення та організації розумової, емоційно-чуттєвої та вольової сфери свідомості людини у побудові навчально-виховного процесу та навчального плану, об'єднаний з принципом організації викладання, заснованого на природній єдності підсвідомої та свідомої сфери свідомості людини;
• принцип формування вільної творчої особистості з «живим» типом мислення як нового суб'єкта історичної творчості Землі — головної мети нової системи безперервного виховання та освіти;
• принцип спадкоємності та безперервності процесів навчання, виховання та освіти з поступовим переходом на повний замкнутий цикл: дошкільна освіта, шкільна, вузівська та післявузівська, а також з урахуванням освоєння етапів внутрішньоутробного формування свідомості та свідомого формування особистісного та сімейного рівнів станів свідомості для усвідомленої вагітності.

На основі реальних науково обгрунтованих інновацій у систему виховання та освіти подолається спотворена форма сучасного життя і буде створено суспільство, що оптимально функціонує.

ХОБФІЗІТ гуманізації на базі кафедри бізнесу та контролінгу НТУ «ХПІ» на фундаментальному та практико-прикладному рівнях у реальних життєвих процесах перевірена можливість створення інноваційної системи безперервного у часі та просторі виховання та освіти. На даний момент фонд спільно з партнерами через реалізацію проектів «Підготовка кадрів нового типу», «Ресурсний центр соціальної реабілітації» та розробку проекту «Регіональний експериментальний майданчик «Здоровий спосіб життя» на основі нового гуманістичного світогляду» приступив до етапу апробування інноваційних технологій гуманізації та створення інноваційної системи передачі їх у соціальну практику.

Особистість, яка освоїла такі еніознання, здатна вийти на систему самоорганізації та самоврядування: самовиховання, самоосвіти, самовдосконалення, самопідвищення кваліфікації та професіоналізму. Це дає оновлення її, і, відповідно, оновлення сім'ї, колективу, суспільства та всієї планетарної спільності. Метод такого оновлення – зміна традиційного давньогрецького типу мислення на інтровертний – інтегральний тип. Основною метою такої переорієнтації у мисленні людини є створення стану свідомості, достатньої для здійснення енергоінформаційного обміну з більш розвиненими просторами Природи.

Методологією являється модульно-розвиваюче навчання. В основі модульно-розвиваючого навчання лежить послідовність освоєння енергоінформаційних технологій через настановно-мотиваційний принцип: від причини — інтересу, як зовнішньої мотивації щодо моралі та моральності в суспільстві, до духовно-творчої, як внутрішньої в динаміці зміни ціннісної орієнтації (по совісті). В результаті такого процесу досягається єдність освоєння теоретичних знань, соціальних норм та морально-етичних цінностей.

З огляду на те, що Людина, як особистість, а в майбутньому — творча особистість, «працює над собою» у зоні природної творчості, тоді подальша виробнича, наукова та культурно-освітня діяльність можлива лише у поєднанні теорії та практики. Отже, перехід на розвиток «навчання протягом усього життя» вимагає науково-психологічного супроводу процесу гуманізації розвитку свідомості людини по всьому спектру її життєдіяльності. «Майбутнє, мабуть, з'явиться віком широкого використання психології як науки і як служби, подібної до медичної, тому, що повністю пустити психіку людини на свавілля напевно не можна... Психологи керуватимуть вихованням дітей і дорослих, підбиратимуть робочі колективи, визначатимуть міру праці, впливатимуть на рівень душевного комфорту громадян». Ці думки були висловлені академіком М.М. Амосовим на сторінках газети «Комсомольська правда» ще 17 березня 1973 року.

Наразі ХОБФІЗІТ гуманізації реалізується проект «Єдина мережа консультативних психологічних пунктів соціальної адаптації людини для життєдіяльності в нових умовах». В основі ідеї роботи єдиної мережі консультативних психологічних пунктів лежать інноваційні технології гуманізації щодо оновлення свідомості індивіда, науково-методологічного наповнення інноваційних систем управління оновленням свідомості — «Здоровий спосіб життя» та «Менеджмент нового типу», спрямованих на приведення в активний стан внутрішнього людського психолога з метою розкриття посилу до духовного розвитку.

Методологією науково-психологічного супроводу цього процесу є модульно-розвиваюче навчання як оптимальна система самоорганізації за принципом спадкоємності знань у Природі. Центральним аспектом цього супроводу є процес психосоціального розвитку як співтворчість викладача-консультанта та учня.

Фонд запрошує до спільної творчої діяльності. Умовами такої можливої творчої співпраці може стати відкритий проект «Створення регіонального експериментального майданчика «Здоровий спосіб життя» щодо формування зони випереджуючого суспільного розвитку — екосоціополісу як єдиного новоціннісного поля культури.

Література:

1. Татеїсі К. Вічний дух підприємництва. Практична філософія бізнесмена: Пер. з англ. - Київ: Укрзакордонвізасервіс, 1992. - 206 с.