Вершиніна О.М.

Роль гуманізації громадянської освіти у формуванні нового суспільства

Громадянська освіта в даний час стає головним напрямом у формуванні системи безперервного просторово-часового гуманістичного виховання та освіти Нової людини – соціально-активної творчої особистості як нового суб'єкта історичної творчості Землі. Необхідність у освіті розкривається через людину, пізнанням її життєвого призначення.

На фундаменті, отриманому внаслідок освоєння гуманітарної системи знань, сучасні суспільства перебувають у кризовому стані, людина та суспільство втратили здатність своєчасно оновлюватися. Зміни, що відбуваються, змушують змінити орієнтацію загальноприйнятих ціннісних установок, життя вимагає від людини свободи вибору в діях. Проте, вона продовжує залишатися не вільною від своїх низьковібраційних якостей. Вони утримують її в рівні напрацювань, що породжують неконтрольоване прагнення задоволення стану «Я-Его», тобто вона знаходиться в психічній залежності від них.

Події сьогодення є відображенням перехідного періоду: суспільно-орієнтована модель цивілізаційного розвитку трансформується в особистісно-орієнтовану. Людина на новому витку пізнання має пройти духовно-моральне очищення і в оновленому стані вийти на програму формування Громадянина Планети з якостями суб'єкта історичної творчості Землі. Для цього електоральна (виборча) грамотність має замінитись інклюзивною освітою, яка на новому витку виражена гуманістичним вихованням та освітою людини. Їх зміст наповнений цінностями ідеології гуманізації, вони виключають будь-яку дискримінацію людини, спрямовані на реалізацію її природних потреб. Процес зміни загальної освіти передбачає доступність знань для будь-кого, хто спрямований на саморозвиток (самовдосконалення, самовиховання і самоосвіту) шляхом духовного оновлення свідомості в процесі проходження етапу комплексної соціальної реабілітації.

В даний час гуманізація громадянської освіти забезпечує духовні потреби особистості як базові основи, що створюють умови для еволюційного зростання її свідомості. Життя на Землі розвивається відповідно до космічного закону енергоінформаційного обміну, тому суспільство стає творчим лише внаслідок колективної творчості. Відповідно до принципу свободи вибору, воно має об'єднатися на єдиній ідеологічній платформі. Якщо цього немає - система руйнується зсередини. Так реалізуються програми розвитку суспільно-економічних формацій на основі духовної зрілості колективної свідомості відповідно до рівня її ментального зростання та психосоціальної зрілості. Історичні етапи кожного народу є щаблями його еволюції, зростанням суспільної свідомості за допомогою поточних змін. При вступі до наступного, більш високого рівня, як правило, йде дискредитація відпрацьованої ідеї та біфуркація її ідеологічної платформи.

Це стосується й України. Розпад СРСР, що передує справжнім подіям, - це закономірний еволюційний процес, що вимагає від суспільств, створених в результаті його демонтажу, усвідомленого вибору вектора змін самою людиною. Шляхом отримання досвіду необхідно усвідомити, що у Заході людина живе за умов підпорядкування правової системі сильної держави, розвиваючись відповідно до космічної програмі суспільно-орієнтованої моделі цивілізаційного розвитку. Там свобода можлива лише у межах дії законів із єдиною метою лібералізації особистості, веденої потребами фізичного тіла та мозковий чуттєвості. На це працює вся державна система. «Західна» людина через свої запити не здатна нести їй загрозу руйнування. У нашому суспільстві (перехідному) жорсткий контроль з боку держави відсутня через іншу мету еволюції людини - психосоціального розвитку через виховання в ньому тих якостей, які забезпечують на новому еволюційному витку умови для виходу людини на самостійність та самодостатність. Це необхідні вимоги космічної природи просторово-часового континууму, в якому живе та розвивається свідомість. Безперервність забезпечує подолання статики, орієнтує пізнання гуманізацію свідомості. Зміна мислення виводить людину на методологічні принципи дослідження безперервності, що дозволяє пізнавати істинну Природу (Всесвіт) через її свідомість, оскільки в ньому одночасно стає доступним як зовнішній, так і внутрішній світ. Свідомість миттєво пов'язує, співвідносить те, що людина побачила, почув і те, що відчув, подумав, пережив. Існування свідомості не має чітких обрисів-кордонів, оскільки постійно перебуває у становленні, виявляючи свою незавершеність, еволюційну ритмічність.

Це стосується і України. Розпад СРСР, що передує подіям сьогодення, - це закономірний еволюційний процес, який вимагає від суспільств, створених в результаті його демонтажу, усвідомленого вибору вектора змін самою людиною. Шляхом отримання досвіду необхідно усвідомити, що на Заході людина живе в умовах підпорядкування правовій системі сильної держави, розвиваючись відповідно до космічної програми суспільно-орієнтованої моделі цивілізаційного розвитку. Там свобода можлива лише у межах дії законів із єдиною метою лібералізації особистості, керуючись потребами фізичного тіла та мозкової чуттєвості. На це працює вся державна система. «Західна» людина через свої запити не здатна нести їй загрозу руйнування. У нашому суспільстві (перехідному) жорсткий контроль з боку держави відсутній в зв’язку з іншою метою еволюції людини - психосоціальний розвиток через виховання в ній тих якостей, які забезпечують на новому еволюційному витку умови для виходу її на самостійність та самодостатність. Це необхідні вимоги космічної природи просторово-часового континууму, в якому живе та розвивається свідомість. Безперервність забезпечує подолання статики, орієнтує пізнання на гуманізацію свідомості. Зміна мислення виводить людину на методологічні принципи дослідження безперервності, що дозволяє пізнавати істинну Природу (Всесвіт) через її свідомість, оскільки в ній одночасно стає доступним як зовнішній, так і внутрішній світ. Свідомість миттєво пов'язує, співвідносить те, що людина побачила, почула і те, що відчула, подумала, пережила. Існування свідомості не має чітких обрисів-кордонів, оскільки постійно перебуває в становленні, виявляючи свою незавершеність, еволюційну ритмічність.

Космічна трансформація свідомості є причиною, що викликає зміни, які руйнують стару систему суспільних цінностей. Перед людиною стоїть задача самостійно визначити систему ціннісно-змістовних відносин, сформувати відповідальність за свої дії. Вона виходить із стану споживача, стаючи творцем, але на перехідному етапі перебуває у психічному стані через гіпертрофовані якості своєї Душі. Вона спрямована на пошук справедливості через відпрацьовану раніше програму перерозподілу життєвих ресурсів. Вийти в новий рівень пізнання їй заважає внутрішня залежність від якостей гордині та марнославства.

Людина пострадянського простору зможе здійснити перехід на новий етап еволюції лише через духовне відродження відповідно до програми своєї долі. Її творчий розвиток забезпечить ідеологія гуманізації, що ґрунтується на духовно-творчій мотивації свідомості. Для цього потрібні нові знання на основі розкриття духовної природи людини, нового світогляду та технологій гуманізації. Без цього суспільство не має майбутнього, а «похід» за західними цінностями – тупиковий шлях розчарувань, заснований на прагненні задоволення споживчих амбіцій.

Сьогодні духовний та науковий пошук дає перші паростки нового стану громадянства, людина вчиться осмислювати справжню природу своєї свідомості та на базі нових знань усвідомлювати приналежність до того суспільства, в якому вона живе. Вона поступово виходить із стану індивідуалізму та еволюційно, що дуже важливо, на основі ментальної зміни себе, перетворює соціальне середовище. Людина змінює ставлення до влади через конкретні форми громадянської участі (залежно від її духовної зрілості). Гуманістичні знання про космічну природу свідомості виводять її на розуміння суті еволюції Життя на Землі, розкривають справжню суть багатьох явищ, у тому числі корумпованості суспільства, бюрократії влади та механізму, який забезпечує їх процвітання. Освоєння нових знань очищає свідомість від стану споживання (психічної залежності), забезпечує шлях оптимального використання життєвих ресурсів. Вона у собі долає бюрократію і корупцію, а через себе - змінює суспільство. Гуманізація свідомості створює умови для творчих дій з боку самих громадян, дозволяє їм своєчасно вирішувати всі важливі суспільні задачі. Це нарощування людського капіталу шляхом формування соціально-активної творчої особистості, розвитку соціально-орієнтованого бізнесу, розширення зв'язків через перехід до співтворчості та співробітництва. Ці зміни вводять людський соціум у нову фазу розвитку.

Об'єднання науки і релігії, що колись роз'єдналися в силу закономірних процесів, пов'язані з еволюцією свідомості людини. Воно проростає всередині неї та дозволяє стати частиною цивілізації третього тисячоліття. Появою нового суб'єкта історичної творчості Землі «Колиска розуму», за висловом К.Е. Ціолковського, набула істотно іншого змісту на базі інституціалізації інтелектуальних знань, зажадала нового розуміння духовності шляхом освоєння енергоінформаційного світогляду. Нові знання дозволяють людині досліджувати себе через енергоінформаційний обмін з більш розвиненими життєвими просторами Всесвіту.

В наші дні людина навчається в області освоєння інформаційних технологій та вирішує проблеми, використовуючи гуманітарні знання. Гуманізація передбачає освоєння технології «Робота над собою» знаннями енергоінформаційного світогляду рівня космофізичного природознавства. Це забезпечує трансформацію свідомості як природний перехід гуманітаризації у гуманізацію. Через ментальний розвиток людини розкривається генезис освоєння нею знань Вселенського Розуму на рівнях гуманітаризації, гуманізації та стану енергоінформаційного обміну як прояву співтворчості свідомостей. Гуманітаризація виступає як система знань розуму - земного інтелекту для розвитку свідомості індивідуума і творчої індивідуальності. Етап переходу пізнання із рівня гуманітаризації в гуманізацію забезпечує зародження Нової людини як соціально-активної творчої особистості у стані космічної свідомості.

Стратегічним напрямом розвитку сучасного суспільства стає освоєння знань енергоінформаційного світогляду, а тактичним – ідеологія та технології гуманізації. Так гуманізація громадянської освіти входить змістом у загальну систему безперервного просторово-часового виховання та освіти свідомості людини. Її провідним методом виступає система модульно-розвиваючого навчання, коли людина освоює стан «Я - Учень», одночасно перебуваючи свідомістю в якості «ведений-ведучий». Модульно-розвивальне навчання одночасно є універсальною технологією на всіх рівнях розвитку свідомості, завдяки формуванню спеціального стану «устремління на пізнання». Це дозволяє реалізувати принцип безперервності всієї системи виховання та освіти, наповнити її новим змістом, коли ведений і ведучий як учні одночасно в процесі співтворчості виховують і утворюють свою свідомість. Процес усвідомленого виходу на енергоінформаційний обмін дає можливість психічно змінюватися за умов соціальної практики, роблячи при цьому творчі дії.

Відновлення свідомості особистості постійно відбувається на основі Живого, творчого мислення, що забезпечує зміну психокультури людини і суспільства. Ідеологія гуманізації виступає світоглядним загальнокультурним базисом, що забезпечує перехід на співтворчість свідомостей. Гуманізація здійснюється у три етапи освоєння знань енергоінформаційного світогляду: розширення свідомості новою інформацією, оновлення її за допомогою одухотворення раніше напрацьованого знання та досконалість як етап розвитку ментальної логіки і реалізація принципів закону енергоінформаційного обміну. Освоєння етапів розширення та оновлення свідомості здійснюється шляхом комплексної соціальної реабілітації особистості, яка ґрунтується на інноваційній системі індивідуальної роботи з кожною людиною.

Зміна свідомості дозволяє людині перебувати у стані впевненості у завтрашньому дні через одухотворення (обнаучення) процесів, що відбуваються в суспільстві. Тому створення нового суспільства вимагає підготовки кадрів нового типу – нової еліти, що можливо здійснити за допомогою гуманізації громадянської освіти. Ця система проектування нового суспільства формується не через сферу матеріального (егоїстичного) інтересу, а через наповнення свідомості людини та суспільства новими духовними знаннями.

Література

1. Гуманізація свідомості людини та суспільства на новому витку еволюції людства. Збірник статей. Керівник авторського колективу О.М. Вершиніна – Харків: ПФ «Ектив Стар», 2015, - 212 с.