Вершиніна О.М.

ДУХОВНІСТЬ ЯК ЖИТТЄДАЙНА СИЛА ПРИРОДИ

Духовність у найзагальнішому сенсі є проявом Духа у світі та людині. У соціології, культурології, публіцистиці духовність розуміють як об'єднуючий початок суспільства, виражений моральними цінностями та традиціями, сконцентрованими у релігійних вченнях та практиках, у художніх образах мистецтва. Проекція духовності в індивідуальній свідомості називається совістю, а також визнається, що зміцнення духовності здійснюється у процесі проповіді, освіти, ідейно-виховної та патріотичної роботи.

Передова наукова думка ще на початку ХХ століття говорила про те, що науковий світогляд розвивається через широку взаємодію з іншими сторонами духовного життя людства. Від’єднання наукового світогляду і науки від нинішньої чи раніше здійснюваної діяльності людини у сфері релігії, філософії, суспільного життя неможливо. Засновником вчення про біосферу та ноосферу В.І. Вернадським наука представлена як частина історії світу, в якій рушійною силою розвитку є ДУХОВНЕ ЖИТТЯ ЛЮДСТВА у поєднанні з точним знанням.

У ХХІ столітті шляхом наукового пізнання суті духовності людство підійшло до формування нової парадигми цивілізаційного розвитку, яка здатна вивести нас у новий рівень світоустрою. Науково-духовним фундаментом у пізнанні світу стають теорії та концепції авторитетів науки, культури та природознавства, таких як Вернадський В.І, Чижевський О.Л., Вейнік А.Й., Колпаков М.Д, Казначеєв В.П., Моїсеєв М.М., Шипов Г.І., Акімов А.Є., Гаряєв П.П., Шилін К.І; філософія Бердяєва М.О., Соловйова В.С., Мамардашвілі М.К.; експериментальна бустреп-фізика Джефрі Чу; цілісний підхід до наукового пізнання світобудови і людини через духовну практику Сходу та наукові знання Заходу Капра Ф; голографічна теорія Всесвіту Бома; парапсихологія Пушкіна В.Н. та Дуброва О.П. та інше.

Відкриття у галузі субатомної фізики створили наукове обґрунтування для розвитку енергоінформаційного світогляду. Освоєння нового світогляду розкриває сенс Життя на Землі, виводить людину на пізнання суті природи її свідомості на основі розвитку нового типу мислення. Духовність - це прояв космічної ідеї природи самої людини. Все на Землі - від атома, мінералу, рослинного та тваринного світу, людини та створеного нею штучного світу, є проявом ієрархічної багатовимірності ідеї Духа як Свідомості Вселенського Розуму. Усі рівні життя мають свою свідомість, яка формується нарощуванням дискретними частинами досвіду Всесвітнього Розуму шляхом енергоінформаційного обміну. В результаті еволюції свідомості на Землі людина підійшла до завершального етапу освоєння земних знань і перед нею стоїть задача стати відкритою самодостатньою системою, здатною увійти у співтворчість з енергоінформаційним полем Всесвіту.

Тому сьогодні важливим є формування нових знань про духовність, природу свідомості людини та розробка технологій її гуманізації. Готовність до змін, здатність до творчості залежить від моральної зрілості душі та напрацьованої в процесі еволюції здібності до ментального мислення. Перехід у новий рівень пізнання не можливий без зміни типу мислення та формування системної ментальності У стані духовного зростання людина почуває себе молодою душею, психічно та фізично здоровою, здатною до соціальної активності. Пізнати сенс духовності можна лише через пізнання свого внутрішнього світу та реалізацію себе як соціально-активна особистість та новий суб'єкт творчої діяльності.