Вершиніна О.М., Ващенко В.В.

РОЛЬ ГУМАНІЗАЦІЇ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ У ФОРМУВАННІ НОВОГО СУСПІЛЬСТВА

Громадянська освіта нині стає головним напрямом у формуванні системи безперервного просторово-часового гуманістичного виховання та освіти Нової людини – соціально-активної творчої особистості та громадянина планети. Необхідність у громадянській освіті розкривається через саму людину, її потребою у пізнанні та визначенні свого життєвого призначення. Відповідно до Космічних законів Життя вона завжди спрямована на виховання та освіту свідомості на базі розвитку в людині духовно-творчої мотивації до свободи вибору, що розкривається здатністю брати відповідальність за свої дії. Це той чинник, який надалі має забезпечити світоглядну еволюцію суспільної свідомості.

До нашого часу свідомість людини виховувалася і утворювалася за програмами суспільно-орієнтованої моделі цивілізаційного розвитку, в якій еволюційно формувалися якості від індивіда до творчої індивідуальності, а мотиваційною особливістю соціальної поведінки завжди залишалося прагнення влади більшого споживання матеріальних благ. І на цьому етапі завдання громадянської освіти носили інформаційний характер: знання людини про зміст Конституції, політичну і державну системи, свої права та обов'язки. Ці знання дозволяли їй стати освіченим (з погляду держави та суспільства) громадянином.

На фундаменті, отриманому внаслідок освоєння гуманітарної системи знань, сучасні суспільства перебувають у кризовому стані, тому що людина та держава втратили здатність своєчасно оновлюватись, вирішуючи проблемні задачі, без насильства одне над одним. Зміни, що відбуваються, змушують людину звільнятися від орієнтації на загальноприйняті етичні установки, виявлені станом «що люди скажуть», завдяки чому у неї з'являється можливість свободи вибору в діях. Однак психологічно вона продовжує залишатися не вільною від своїх низьковібраційних якостей. Вони утримують її у рівні напрацьованих у минулому земних життєвих цінностей, які породжують неконтрольоване прагнення задоволення стану «Я-Его».

І наша країна не стала винятком із загальної системи. На основі сформованого колективного егоїзму здійснено спробу побудувати нове суспільство не шляхом розвитку особистості та пошуку прогресивного шляху для здійснення прориву на передові світові рубежі, а прагненням повторити досвід країн «Західного світу». З моменту переходу на самостійність протягом всієї своєї історії суспільство України перебувало в стані залежності від управління з боку інших держав. Причина в зацикленості еліти та більшої частини громадян на отриманні особистісної користі, що базується на якостях індивідуалізму та самості. Під гаслами демократизації в суспільстві виросла нова еліта, представники якої замість виходу на творчий розвиток, усі роки незалежності будували суспільство на базі ідей, що зжили себе, таких як: націоналізм - перевага однієї нації над іншою, демократичний лібералізм - влада корумпованої олігархії на основі ідеології демагогії та фінансового капіталізму. Між ними постійно точилася боротьба, оскільки ні еліта, ні простий громадянин не мали орієнтації на духовно-творчий прорив, на формування системи інноваційних ідей і знань, що забезпечують вихід у рівень зародження об'єднуючої ідеї, яка розкривається лише з променю Космічної еволюції Життя. Тому розвиток відбувався «шляхом мук і страждань», а завдання вироблення єдиних цілей у часі спливали за аналогією міражу «горизонту, що йде» через постійні економічні, політичні та фінансові проблеми в країні та світі. Суспільство прийшло до духовної деградації, виявилося у стані виживання з тієї самої причини, що індивідуалізм і прагнення прагматично вирішувати проблеми з метою задоволення матеріального інтересу переорієнтували його на пріоритет життєвих цінностей та способу життя західної людини (США та Євросоюзу). Це говорить про відсутність у суспільстві знань про Космічні закони Життя та справжню природу Свідомостей Людини та Всесвіту, які стають базовими для розробки стратегічної програми творчого розвитку у третьому тисячолітті.

Тоді як справжні події є відображенням перехідного періоду: суспільно-орієнтована модель цивілізаційного розвитку трансформується в особистісно-орієнтовану. На її основі людина, пройшовши етап духовно-морального оновлення свідомості відповідно до Космічних законів Життя, вийде на програму формування стану Громадянина Планети з якостями творчої особистості. Для цього електоральна (виборча) грамотність повинна замінитись інклюзивною освітою, яка на новому рівні пізнання виражена гуманістичним вихованням та освітою людини. У її зміст закладено ідеологію гуманізації, яка виключає будь-яку дискримінацію людини, що має свою конкретну природну потребу у вихованні та освіті свідомості. Це процес зміни загальної освіти, який передбачає доступність знань для будь-кого, хто спрямований на саморозвиток (самовдосконалення, самовиховання та самоосвіту) шляхом духовного оновлення свідомості у процесі проходження етапу комплексної соціальної реабілітації. Тому в даний час завданням гуманізації громадянської освіти стає забезпечення духовних потреб особистості як базових основ, які створюють необхідні умови еволюційного зростання свідомості людини через оптимізацію її життєдіяльності. Суспільства Землі розвиваються відповідно до дії Космічного закону Духовної Ієрархії і стають творчими внаслідок колективної творчості тих людей, які у ньому живуть. Їхнє навчання та виховання завжди спрямоване на духовне зростання суспільної свідомості. Незважаючи на те, що суспільство складається з різних цивілізаційних рівнів, їх має пронизувати єдина ідеологічна система і якщо цього не відбувається – воно руйнується зсередини. Суть цієї дії можна побачити через аналогію навчання дітей у загальноосвітній школі: для свідомостей шестирічного віку, які прийшли у перший клас, це програма початкового етапу інтелектуального розвитку свідомості, а випускного класу - програма завершального етапу. Так формуються і програми розвитку держав на основі духовної зрілості колективних свідомостей відповідно до рівня їх ментального зростання та психосоціальної компетентності. Історичні етапи розвитку кожного народу є щаблями еволюції його колективної свідомості у вигляді зміни стану свідомості. При входженні в наступний, вищий рівень, зазвичай, йде дискредитація відпрацьованої ідеї та біфуркація її ідеологічної системи. Це стосується й України. Розпад свого часу Радянського Союзу - це такий самий еволюційний процес, що вимагає від суспільств, створених в результаті його демонтажу, усвідомленого вибору вектора на зміну самої людини, а не на її духовну деградацію. Тільки на базі знань, заснованих на пізнанні гуманістичних законів еволюційного розвитку, можна побачити, що країни Євросоюзу лише перейшли на етап розвитку суспільної свідомості, у якої почалося формування якостей духовного потенціалу, вже освоєного провідною частиною свідомостей, які навчалися за програмами більш високого еволюційного рівня в СРСР. Відмінність в тому, що об'єднання республік у Радянському Союзі проходило з урахуванням виховання свідомості людини із духовним (серцевим) вектором розвитку Душі через напрацювання безкорисливості. Відсутність прив'язок до матеріальних благ та земних цінностей були сформовані комуністичною ідеологією та реалізовані в ідеї суспільної власності. У Євросоюзі об'єднання здійснюється на основі освоєння людиною земного інтелекту (мозку) та розвитку в ній якостей індивідуалізму, сформованих системою приватної власності. Тому в суспільствах Євросоюзу ідеологія демократичного лібералізму та зростання матеріального добробуту вводить людину в ілюзію «свободи волевиявлення» кожного та формує розуміння «європейських цінностей» через задоволення матеріальних потреб із зацикленістю в енергіях мистецтва. Отже, орієнтація України на інтеграцію до Євросоюзу та прагнення частини суспільства до формування у себе «європейських цінностей» – інволюційний крок (у минуле). Це дозволяє усвідомити і поступово зруйнувати ілюзію досягнення цих цінностей через відсутність у свідомості нашої людини якостей, властивих людині Заходу, яка живе в умовах підпорядкування правовій системі сильної держави, що розвивається за програмами суспільно-орієнтованої моделі цивілізаційного розвитку. В таких умовах свобода можлива лише в рамках дії законів, спрямованих на задоволення особистісного інтересу, веденого потребами фізичного тіла і мозкової чуттєвості. На це працює державна система, тому західна людина через свої запити не здатна нести їй загрозу руйнування. Тоді як у нашому суспільстві (перехідному) жорсткий контроль з боку держави відсутній через іншу мету розвитку свідомості людини – психосоціального еволюціонування, яке спрямоване на виховання в ній високодуховних якостей, що забезпечують умови «Великого переходу» з метою формування самостійності та самодостатності. Саме для цього необхідні інші умови просторово-часового континууму, в якому живе та розвивається свідомість. Через його безперервність забезпечуються процеси переходу від статики до динаміки, що тим самим орієнтує пізнання на гуманізацію знання. Тому просторово-часовий континуум не випадково став однією з інновацій минулого століття, тому що розкриває суть динамічних властивостей свідомостей як об'єктів творчості та створюваних людиноорієнтованих систем. Ці особливості і висунули його у центр методологічних пошуків науки ХХI століття, що проявилося у дослідженнях природничих і точних наук та довело свою продуктивність у проекціях ідеї континууму під час становлення космофізичного природознавства. Усвідомлення системного та об'ємного характеру з необхідністю в русі висунули континуальність до числа пріоритетних методологічних принципів дослідження безперервності, причинно-наслідкового зв'язку та динамічного переходу свідомості в новий рівень реальності. Це вперше дозволило вивчати істинну Природу (Всесвіт) через людину, її свідомість, оскільки вона представляє особливий стан, в якому їй одночасно стає доступним як зовнішній, так і власний внутрішній світ. Свідомість миттєво пов'язує, співвідносить те, що людина побачила, почула і те, що вона відчула, подумала, пережила, існування чого не має чітких обрисів-кордонів, оскільки воно постійно перебуває в становленні, виявляючи свою незавершеність, пульсацію (еволюційну ритмічність по шести етапах пізнання істини).

Як бачимо, перетворення свідомості людини є причиною, яка викликає зміни, що забезпечують руйнування старої системи суспільних цінностей. Настав час, коли перед людиною стоїть задача самостійно визначити систему ціннісно-моральних відносин, виробити здатність брати відповідальність за свої дії, тобто вийти зі стану споживача та набути якості творця. Тому на перехідному етапі вона увійшла в складний психічний стан через гіпертрофовані якості Душі. Він спрямований на пошук справедливості за відпрацьованою раніше програмою перерозподілу життєвих ресурсів. Вийти в новий рівень пізнання заважає внутрішня психічна залежність від своїх якостей, які забезпечують спрямованість на задоволення гордині, самості та марнославства, що дуже характерно для українця.

Таким чином, людина пострадянського простору зможе здійснити перехід у новий етап еволюції лише через духовне відродження відповідно до програми своєї долі. Це шлях творчого розвитку, де провідною стає ідеологія гуманізації, заснована на духовно-творчому розвитку свідомості, що дозволяє набути стан гармонії як у собі, так і з навколишнім світом. Отже, без інноваційних знань на базі розкриття нової духовної ідеї, нового світогляду та технологій гуманізації у нашого суспільства немає майбутнього, а «похід» за західними цінностями – це безперспективний шлях розчарувань, побудований на прагненні задоволення споживчих амбіцій індивідуума.

У теперішній перехідний час у результаті духовного та наукового пошуку починають з'являтися перші паростки нового стану громадськості, коли людина вчиться осмислювати справжню природу своєї свідомості і на базі нових знань розуміти свою приналежність до того суспільства, в якому вона живе. Настає це тоді, коли вона виходить зі стану індивідуалізму та еволюційно (не революційно) перетворює соціальне середовище шляхом поступової зміни себе. З іншого боку - йде зближення людини та влади через конкретні форми громадянської участі (залежно від ступеня зрілості), як, наприклад, електоральна грамотність, коли з одного боку формується система контролю за діяльністю влади та, з іншого боку, є прагнення до відкритості (прозорості) самої влади. Однак, тільки на основі гуманістичних знань про космічну природу свідомості людини через вихід її на розуміння суті еволюції Життя на Землі, розкривається природа багатьох явищ, у тому числі корумпованості суспільства, бюрократії влади та механізму, який забезпечує їх процвітання. Освоєння нових знань дозволяє людині очищати свою свідомість від стану споживача і свідомо переходити в стан творення при оптимальному споживанні життєвих ресурсів. Тільки так вона подолає в собі бюрократію та корупцію, а через себе - побудує суспільство, вільне від них.

Як бачимо, процес гуманізації громадянської освіти є дуже важливим, оскільки тільки через нього починають розкриватися умови, спрямовані на активізацію творчих дій з боку самих громадян, що дозволить їм своєчасно вирішувати всі важливі суспільні задачі. Наприклад, нарощування людського капіталу шляхом формування стану соціально-активної творчої особистості, створення системи соціально-орієнтованого бізнесу, розширення зв'язків і перехід на співтворчість і співпрацю. Все це реально введе людський соціум у нову фазу розвитку. Саме на практиці гуманізації громадянської освіти формується нова система безперервного просторово-часового виховання та освіти особистості. Вона дозволяє долати історичну розділеність у традиційному освіті шляхом духовного виховання громадянина (передачі знань, досвіду). Таким чином, через одухотворення знань освіта наповнюється новим змістом, який забезпечує зміну внутрішнього стану самої людини.

На підтвердження цьому весь світовий досвід, зокрема, становлення космічного природознавства, фундаментальні основи якого закладалися протягом кількох століть та були виявлені у духовно-творчому русі «Російський космізм» [1cosmizm.ru/o-russkom-kosmizme]. Вчені-космісти ХХ століття: К.Е. Ціолковський, В.І. Вернадський та О.Л. Чижевський передбачали очікувані зміни у науковому пізнанні світу. В.І. Вернадський розглядав науку як частину історії світу, яка є двигуном прогресивного життя людства [2Вернадський В.І. Про науку. - Т.1. - наукове знання. Наукова творчість. Наукова думка. Дубна: Видавничий центр "Фенікс", 1997. - С. 4.]. Цей рух виводить мислителів на нове фундаментальне уявлення про світ, а також забезпечує зміну змісту всієї методології науки. Закономірність передбачених змін як у науці, так і в соціальному житті, підтверджена становленням космізму як визначального принципу пізнавальної та духовно-творчої діяльності для кожної людини [3Чижевський О.Л. Космічний пульс життя: Земля в обіймах Сонця. Геліотараксія. - К.: Думка, 1995. - С. 5-6.].

Поява нових наук, їх орієнтація у бік духовних, більш високого рівня енергоінформаційних просторів, дозволяє людині провести аналіз та систематизацію всього земного інформаційного багажу наукових знань та духовного досвіду з метою вироблення їх нового розуміння, як наукової духовності. Людство підійшло впритул до проблеми об'єднання науки і релігії, що колись роз'єдналися через закономірні процеси, пов'язані з еволюцією свідомості людини. Це велике об'єднання відбувається всередині її свідомості і дозволяє людству вийти в новий, більш високий виток свого сходження, що проявляється як зародження цивілізації третього тисячоліття - Євразійської на основі появи нового суб'єкта історичної творчості Землі. «Колиска розуму», за висловом К.Е. Ціолковського [3Чижевський О.Л. Космічний пульс життя: Земля в обіймах Сонця. Геліотараксія. - К.: Думка, 1995. - С. 5-6.], набула істотно іншого змісту на базі інституціалізації інтелектуальних знань, зажадала сучасного розуміння духовності шляхом формування нового рівня космогонічного світогляду - енергоінформаційного на його початковому етапі становлення - етапі наукової духовності. Головною особливістю даного світогляду є те, що воно, через пізнання людиною себе, на відміну від функціонуючого, що розгорталося по горизонталі в третьому вимірі, має охопити не тільки горизонтальний простір четвертого виміру, але, одночасно, з швидкістю, що різко збільшується, забезпечити її вертикальну взаємодію з більш розвиненими життєвими просторами Природи (Всесвіту). Енергоінформаційний світогляд дозволяє пізнати суть еволюції свідомості людини на Землі в її єдності, цілісності та багатовимірності на основі закону енергоінформаційного обміну відповідно до вертикальної енергоінформаційної структури Всесвіту [4Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с.].

В даний час активно триває процес освоєння людиною нових видів діяльності у галузі інформаційних технологій. Якщо свої проблеми вона продовжує вирішувати, використовуючи існуючі знання, вона природно спирається на гуманітаризацію. Коли вона, у процесі роботи над собою, освоює знання і технології енергоінформаційного світогляду на рівні космофізичного природознавства, тоді для неї гуманітаризація - це минулий етап. Через зміну свідомості вона гуманітаризацію трансформує в гуманізацію, щоб потім перейти на вирішення завдань за допомогою технологій енергоінформаційного обміну. Гуманітаризація, гуманізація та вихід на стан енергоінформаційного обміну на базі співтворчості свідомостей є одним і тим же явищем, яке розкривається в процесі еволюції свідомості людини на різних етапах її ментального зростання. Гуманітаризація постає як система знань розуму - земного інтелекту для розвитку свідомості індивідуума і творчої индивідуальності. На новому етапі пізнання потрібен перехід з гуманітаризації в гуманізацію з метою формування Нової людини в стані соціально-активної творчої особистості як нового суб'єкта історичної творчості Землі [5Вершиніна О.М. Безперервне виховання та гуманізація у системі освіти - суть соціально-економічного та духовного відродження суспільства. Концепція / Монографія. Х., «Регіон-інформ», 2004. – 432 с.].

Отже, стратегічним напрямом розвитку сучасного суспільства стає освоєння знань енергоінформаційного світогляду, а тактичним – ідеологія та технології гуманізації. На базі освоєння знань рівня космофізичного природознавства та технологій гуманізації людина протягом усього життя, освоюючи нові знання, оновлює свідомість шляхом роботи над собою і виходить на виконання своєї життєвої місії [5Вершиніна О.М. Безперервне виховання та гуманізація у системі освіти - суть соціально-економічного та духовного відродження суспільства. Концепція / Монографія. Х., «Регіон-інформ», 2004. – 432 с.].

Як бачимо, гуманізація громадянської освіти стає невід'ємним та необхідним етапом у системі виховання та освіти свідомості людини, оскільки перехід у новий рівень пізнання дозволяє їй розкрити природний творчий потенціал та наповнити новим змістом своє життя. І сьогодні, на основі зростання самосвідомості людини, всередині традиційної системи освіти через її руйнування, повинні зародитися перші паростки безперервного просторово-часового гуманістичного виховання та освіти особистості, які забезпечать людині отримання необхідних життєвих ресурсів унаслідок відновлення свідомості. І сенс Громадянства на рівні формування планетарних цінностей стає елементом загальної внутрішньої культури особистості Людини-Творця, діяльність якої носить характер позитивних перетворень на всіх рівнях соціального середовища: особистісному, сімейному, колективному і громадському. Провідну роль в цьому процесі виконує програма гуманізації громадянської освіти з урахуванням розвитку системи духовно-творчого вдосконалення свідомості протягом усього життя. Безперервне оновлення свідомості людини у стані особистості стає базовим для формування в ній загальнопланетарних життєвих цінностей, а в суспільстві – для розкриття природних умов створення інноваційних культурно-освітніх просторів.

Метою гуманізації громадянської освіти стає розвиток гармонійного стану свідомості людини на базі нового типу мислення. Освоєння Космічних законів Життя у процесі енергоінформаційного обміну змінює його життєві цінності та розвиває новий стан психокультури - людина перетворюється на творця за допомогою розкриття свого внутрішнього духовно-творчого потенціалу. Виконання життєвої місії шляхом екологізації свідомості забезпечує їй перехід у новий рівень еволюціонування - усвідомлене управління своїм розвитком і способом життя [4Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с., 6Мухіна Н.В. Екологія мислення – основа здорового способу життя. Етичні та духовні аспекти розвитку людини та суспільства. Матеріали VII Міжнародного форуму 25-26 травня 2007 р., м. Київ/Київ: Національний технічний університет України «КПІ», Інститут планетарного синтезу (Женева), Комітет з етики та гуманітарної експертизи, Рада громадських організацій України. 2007. - 50 с.].

Результати науково-дослідних робіт ХОБФІЗІТ гуманізації підтверджують, що провідним аспектом у змісті виховно-освітніх програм стає спрямованість на створення умов для самостійної пізнавальної діяльності, оскільки саме вона є основою розвитку творчих здібностей людини. Тільки шляхом самовдосконалення, самовиховання та самоосвіти вона розкриває свою природну основу в якості особистості, яка творить себе, а через себе - новий світ.

Провідним методом гуманістичного виховання та освіти стає система модульно-розвиваючого навчання, коли людина освоює стан «Я - Учень», одночасно перебуваючи свідомістю як «ведений-ведучий». Модульно-розвиваюче навчання є універсальною технологією на всіх рівнях розвитку свідомості завдяки формуванню спеціального стану свідомості «прагнення до пізнання». Це дозволяє реалізувати принцип безперервності всієї системи виховання та освіти, наповнити її новим змістом, коли ведений і ведучий як учні одночасно в процесі співтворчості виховують і розвивають свою свідомість. Процес усвідомленого переходу в рівень енергоінформаційного обміну дає можливість психічно змінювати свідомість в умовах соціальної практики, роблячи при цьому творчі дії [4Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с., 5Вершиніна О.М. Безперервне виховання та гуманізація у системі освіти - суть соціально-економічного та духовного відродження суспільства. Концепція / Монографія. Х., «Регіон-інформ», 2004. – 432 с.].

У зв'язку з цим можна сказати, що гуманізація громадянської освіти є програмою реалізації ідеології гуманізації свідомості особистості на основі переходу на Живий, творчий тип мислення, що забезпечує зміну психокультури людини та суспільства. Ідеологія гуманізації стає світоглядним загальнокультурним базисом, який завдяки застосуванню нового типу мислення забезпечує співтворчість Свідомостей Людини та Всесвіту. Гуманізація свідомості здійснюється у три етапи освоєння енергоінформаційного світогляду та технологій гуманізації: розширення новою інформацією, оновлення за допомогою одухотворення раніше напрацьованого знання через новий духовно-творчий досвід, досконалість як етап систематизації – виявлення закономірності та повторюваності відповідно до дії Космічного закону причинно-наслідкового зв'язку. У рівні творення Живого знання людина за допомогою самопрограмування виходить в управління розвитком свідомості та способу життя.

Реалізація програми гуманізації громадянської освіти на етапах розширення та оновлення свідомості здійснюється шляхом комплексної соціальної реабілітації, тому вона включає інноваційну систему індивідуальної роботи з кожною людиною і ґрунтується на модульно-розвиваючому навчанні.

Зміна свідомості дозволяє людині перебувати у стані впевненості у завтрашньому дні через одухотворення (обнаучення) процесів, що відбуваються в суспільстві в даний час [4Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с.]. Тому створення нового суспільства вимагає підготовки кадрів нового типу - нової еліти, що можливо здійснити за допомогою гуманізації громадянської освіти. Дана система проектування нового суспільства формується не через сферу матеріального (егоїстичного) інтересу, а через наповнення свідомості людини та суспільства новими духовними знаннями.

Суспільство майбутнього – це суспільство оптимізації. Перехідний етап буде характерний формуванням Нової людини та суспільства, в якому почне працювати механізм Духовної ієрархії. Як приклад можна навести зародження ідеї «козацької Січі» у XVI столітті, яка була реалізована на етапі творіння через «характерників» - духовних лідерів (присвячених), які керували відповідно до Космічної програми створенням демократичного суспільства. Щойно управління перейшло на етап, у якому ідеологічно переважали земні цінності, подальшу реалізацію програми повів індивідуалізм нових лідерів - гетьманів. Таким чином, відбувся відхід від основної ідеї козацтва – захисту віри та держави шляхом виховання людини з якостями Душі православного рівня (програми серця). Отже, стає зрозумілим: індивідуалізм, виявлений прагматичним інтересом, як у минулому, так і сьогодні, не творить, а руйнує суспільство. Пов'язано це з тим, що в людині на базі емоцій та інтелектуальних знань ще не розкрито потенціал природного, духовного «Я», а гіпертрофовані якості Душі сформували сутність хибного магнетичного центру зі станом психокультури рівня «Я-Его». Це зрештою призводить до того, що суспільство стає некерованим, усі знають, як треба, але робити для цього нічого не хочуть чи не можуть. Сьогодні виявилася величезна кількість нових «гетьманів», ведених бажанням до збагачення. Йде спроба будь-яким шляхом завоювати та утримати владу, у тому числі через різні форми насильства.

В даний час у світі панує громадська система, принципами якої стало прагнення до управління іншими та навколишнім природним середовищем через прояв егоїстичних якостей, що забезпечують формування у свідомості людини цінностей «Золотого тільця». У «Західному світі» створено та активно управляє англоамериканська політична система суспільного устрою, що оформилася на основі ідеї наукового матеріалізму, основоположником якої був англійський філософ Френсіс Бекон. Однак, ця ідея до початку XXI століття втратила свою значимість, оскільки вже відпрацьована людством. Сьогодні на суспільному рівні йде зародження нової гуманістичної ідеї – творіння космічної людини. Вона є людиною третього тисячоліття, яка має володіти духовною зрілістю Душі в стані Вселенської Любові (рівень серця) і напрацьованим досвідом зміни свідомості для переходу в новий рівень пізнання. Це особистість із якостями, розвиненими з урахуванням пріоритету загальнолюдських цінностей над індивідуальними (відсутність маніакального прагнення приватної власності). Такі цінності, як згадувалося, напрацьовані через реалізацію комуністичної ідеї на рівні ідеології наукового матеріалізму на етапі навчання людини у Радянському Союзі. Він на той час виступав як експериментальний космічний майданчик інноваційного культурно-освітнього простору, де в умовах «вимушеного устремління» була сформована нова колективна спільнота людей на основі розвитку свідомості особистості. Це дозволило відпрацювати космічну ідею інтернаціоналізму та створити соціально-орієнтоване суспільство із програмою народовладдя. На Землі це найбільш духовно просунутий зразок функціонування суспільства, що розвивається за програмою суспільно-орієнтованої моделі виховання та освіти людини як особистості. Щоб повторити цей досвід на новому еволюційному витку, необхідно сформувати у свідомості кожної людини усвідомлене внутрішнє прагнення до реалізації ідеології соціально-орієнтованого суспільства з урахуванням Космічних законів Життя, тобто провести гуманізацію цієї ідеології через зміну людиною своєї внутрішньої суті. В ній має розкриватися природна потреба до життя на базі духовно-творчої мотивації відповідно до програми долі. Формування стану самостійності та самодостатності розвиває здатність брати на себе відповідальність за результати духовного зростання свідомості в процесі діяльності як соціально-активна творча особистість та новий Лідер [7Волков Ю. Г. Особистість та гуманізм. (Соціологічний аспект). – Челябінськ, Академія соціальних наук, 1995. – 226 с., 8Вершиніна О.М., Мухіна Н.В. Роль еніознавства у гуманізації науки, виховання та освіти як засобу формування нової суспільної свідомості // Наука, релігія, суспільство. - № 4, 2003, Донецький державний інститут штучного інтелекту Відділ у справах релігій Донецької обласної державної адміністрації ІПШІ. – Донецьк, 2003. – С. 203-208.]. Для цього людина має перейти на програму особистісно-орієнтованої моделі виховання та освіти свідомості з якостями загальнопланетарних цінностей, що базуються на знаннях енергоінформаційного світогляду. Нова особистість житиме за законами Духовної Ієрархії і, працюючи над собою, формуватиме нове розуміння істинної любові до себе та світу. Спільнота свідомостей з такими якостями здатна створити людино-орієнтоване суспільство (соціально-орієнтоване), яке надалі буде трансформоване в суспільство оптимізації [8Вершиніна О.М., Мухіна Н.В. Роль еніознавства у гуманізації науки, виховання та освіти як засобу формування нової суспільної свідомості // Наука, релігія, суспільство. - № 4, 2003, Донецький державний інститут штучного інтелекту Відділ у справах релігій Донецької обласної державної адміністрації ІПШІ. – Донецьк, 2003. – С. 203-208., 9Вершиніна О.М. Космофізичний світогляд та екософія – нова методологія розвитку суспільної свідомості. Етичні та духовні аспекти розвитку людини та суспільства. Матеріали VII Міжнародного форуму 25-26 травня 2007 р., м. Київ/Київ: Національний технічний університет України «КПІ», Інститут планетарного синтезу (Женева), Комітет з етики та гуманітарної експертизи, Рада громадських організацій України. 2007. - 50 с.].

Оптимізація забезпечується на всіх рівнях розвитку людини зміною схеми енергоінформаційного обміну у свідомості, що виводить її на життя за програмою своєї долі з оптимальним споживанням життєвих ресурсів. Це пов’язано з розвитком нового органу пізнання - Енергомозку. Формуючи мислячу матерію, людина «запускає» програму виведення інформації відхилення, напрацьовану якостями і проявлену змінами у психічному і фізичному тілах. Внаслідок такої трансформації, програма оновлення психіки стає провідною, що призводить до очищення та витончення фізичного тіла – атома, молекули та клітини. У фізичному харчуванні людина перейде на більш тонкі енергії, в нїй зміниться механізм споживання та переробки їжі шлунково-кишковим трактом. І пов'язано це з тим, що з переходом на Живий, творчий тип мислення стане формуватися нова схема харчування з використанням психічної енергії, яка отримується в результаті розв'язання психологічних задач через контакт із більш розвиненими життєвими просторами Всесвіту. Вже сьогодні на рівні несвідомого інтуїтивного пізнання людина здатна використовувати більш тонкі енергії, що забезпечують харчування фізичного тіла, включаючись у новий рівень енергоінформаційного обміну, коли організм все менше потребує щільної їжі тваринного і навіть рослинного походження. Є приклади отримання харчування сонцеїдами, повного уникнення прийому їжі через шлунок з вживанням води і навіть без неї. З часом, все необхідне для свого організму людина отримуватиме, перейшовши на нову схему енергоінформаційного обміну (холодного синтезу енергій ефіру), коли в ній запрацює механізм синтезування на рівні субатомних частинок. Тоді живлення атома, молекули та клітини організму вона отримуватиме з навколишнього космічного простору. Людина поступово вийде із рівня матеріальної психокультури Життя через подолання залежності від продуктів харчування на рівні молекули і клітини, отже, від їх виробництва на Землі. Психічне оздоровлення дозволить здійснювати безмедикаментозне життя фізичного тіла, що ґрунтується на безперервній зміні свідомості.

Таким чином, завдяки трансформації в психічному та фізичному рівнях пізнання, шляхом енергоінформаційного обміну з більш розвиненими життєвими просторами Вселенського Розуму в стані співтворчості, людина здатна перейти на самостійне забезпечення безпеки життєдіяльності.

Інформаційні джерела:

1. cosmizm.ru/o-russkom-kosmizme
2. Вернадський В.І. Про науку. - Т.1. - наукове знання. Наукова творчість. Наукова думка. Дубна: Видавничий центр "Фенікс", 1997. - С. 4.
3. Чижевський О.Л. Космічний пульс життя: Земля в обіймах Сонця. Геліотараксія. - К.: Думка, 1995. - С. 5-6.
4. Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с.
5. Вершиніна О.М. Безперервне виховання та гуманізація у системі освіти - суть соціально-економічного та духовного відродження суспільства. Концепція / Монографія. Х., «Регіон-інформ», 2004. – 432 с.
6. Мухіна Н.В. Екологія мислення – основа здорового способу життя. Етичні та духовні аспекти розвитку людини та суспільства. Матеріали VII Міжнародного форуму 25-26 травня 2007 р., м. Київ/Київ: Національний технічний університет України «КПІ», Інститут планетарного синтезу (Женева), Комітет з етики та гуманітарної експертизи, Рада громадських організацій України. 2007. - 50 с.
7. Волков Ю. Г. Особистість та гуманізм. (Соціологічний аспект). – Челябінськ, Академія соціальних наук, 1995. – 226 с.
8. Вершиніна О.М., Мухіна Н.В. Роль еніознавства у гуманізації науки, виховання та освіти як засобу формування нової суспільної свідомості // Наука, релігія, суспільство. - № 4, 2003, Донецький державний інститут штучного інтелекту Відділ у справах релігій Донецької обласної державної адміністрації ІПШІ. – Донецьк, 2003. – С. 203-208.
9. Вершиніна О.М. Космофізичний світогляд та екософія – нова методологія розвитку суспільної свідомості. Етичні та духовні аспекти розвитку людини та суспільства. Матеріали VII Міжнародного форуму 25-26 травня 2007 р., м. Київ/Київ: Національний технічний університет України «КПІ», Інститут планетарного синтезу (Женева), Комітет з етики та гуманітарної експертизи, Рада громадських організацій України. 2007. - 50 с.