Вершиніна О.М., Ващенко В.В., Мухіна Н.В.

ГУМАНІЗАЦІЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ НА ОСНОВІ ЕКОЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ

Незважаючи на світове визнання пріоритетів гуманістичної парадигми серед інших концепцій розвитку суспільства, програми, проекти, методи та оперативні установки на рівні існуючої державної політики не сприяють подоланню екологічної, економічної, політичної, етнічної, моральної криз, які можна загалом об'єднати у загальнопланетарну кризу світогляду, тобто кризу мислення та способу життя всього людства.

Спосіб життя - це спосіб мислення. Оздоровлення сучасного суспільства можливе лише через екологізацію мислення, що пов’язано з освоєнням нового світогляду і формуванням екологічної культури з урахуванням духовно-морального відновлення свідомості особистості.

Можна скільки завгодно розмірковувати про проблеми екології, які з кожним роком стають все більш глобальними, але набагато ефективніший метод змін - це, коли кожен житель міста, країни та Планети вноситиме свій практичний внесок у покращення та стабілізацію екологічної обстановки. Як правильно радив Махатма Ганді, кажучи: «Хочеш змінити світ – почни з себе!».

Існування особистості у злагоді самої із собою та суспільством забезпечується дією моральних законів, релігійних традицій, національних особливостей і все це формується спеціальними громадськими інститутами (родина, колектив та суспільство). Мабуть, можна говорити про домінуючі тенденції в такому організованому суспільстві, як єдиному цілому. Їх виявиться безліч, і вони стосуватимуться різних сторін розвитку суспільства. Але сьогодні доводиться говорити про різке зростання ролі техніки в житті сучасного цивілізованого суспільства та життя кожної окремої людини. Технічна революція апелює до «революції Ньютона-Коперника-Галілея», коли було сформовано систему поглядів, якою сучасна наука завдячує своїми досягненнями і яку називають системою класичного раціоналізму.

Тоді сталося народження наукового методу пізнання. Відповідно до нього сформувалося твердження про природу взаємозв'язків у навколишньому світі. В їх основі лежать ланцюжки логічних висновків та матеріальних спостережень, що пізніше В.І. Вернадський називатиме «емпіричним узагальненням». Місце науки у суспільстві стає зовсім іншим. Виникає віра в необмеженість знання, уявлення про «Абсолютну істину», у тому, що є «насправді» і що залежить від спостерігача. Ця переконаність дозволила Френку Бекону сформулювати свою знамениту тезу про підкорення природи. Наука в епоху Просвітництва перестала бути способом задоволення лише власної цікавості, джерелом інформації для обраних, як було раніше, - вона стала засобом, джерелом нової людської активності на основі розвитку раціонального (логічного, системного) мозкового мислення індивіда [1Фромм Е. Людина для себе: Дослідження психологічних проблем етики: Пер. з англ. - Мн.: Колегіум, 1992. - 253 с.]. Людина почала пізнавати навколишній світ шляхом дослідження навколишнього світу і себе на основі поділу цілого на частини, що в результаті призвело сучасну цивілізацію до глобальної кризи.

Ідея панування над природою з часів класичного раціоналізму зазнала змін. Основні позиції раціоналізму як фундаменту світогляду не могли бути прийняті багатьма, насамперед тими, хто мав релігійне (містичне) мислення. До того ж, логічна цілісність і несуперечність раціоналізму були зовсім не очевидні. Поняття суворості та логічності насправді виявляються часом досить умовними. Щоб забезпечити несуперечність, необхідно або необмежено розширювати коло пізнаваного, або прийняти як вихідні деякі першорозуміння, першопричини, постулати, пояснити які виявляється на початковому етапі творіння складно. У такій ситуації доводиться довіряти своїй інтуїції. Наука відповідає питанням «як?», але завжди залишається питання «навіщо?», що свого часу писав Й. Гете. На зміну впевненості у всесильності знання приходить сумнів. «Протягом останніх століть західну культуру відрізняв дух гордості та оптимізму… Проте сучасна людина стурбована і все більше і більше замішається. Вона наполегливо працює, але невиразно усвідомлює почуття марності всіх своїх праць. Хоча її влада над матерією зростає, вона відчуває безсилля у своєму індивідуальному та суспільному житті. Створюючи нові та кращі засоби для оволодіння природою, людина виявилася спійманою в мережі цих засобів і втратила з уваги мету, яка тільки дає цим засобам сенс, - саму людину» [2Капра Ф. Дао фізики. – СПб: ОРІС, 1994. – 303 с.].

Крім проблеми роз'єднаності духу та матерії, одним із уразливих місць у концепції класичного раціоналізму, було уявлення про простоту навколишнього світу. Людина починає пізнавати закони, нею управляючі. Багато уявлень довго вважалися універсальними, очевидними. Однак відкриття ХIХ і ХХ століть у галузі сучасного природознавства похитнули цю простоту: людина виявляється не просто глядачем, а учасником світового еволюційного процесу [2Капра Ф. Дао фізики. – СПб: ОРІС, 1994. – 303 с.].

Таким чином, у руслі наукового мислення відбувається формування нової схеми взаємин людини та природи. Накопичені знання поступово народжують нове розуміння реальності та призводять до нових дій. Це змінює навколишній світ і, отже, характер еволюції. Свого часу, усвідомлюючи те, що наука спрямувала свої інтереси на технологічні потреби суспільства, на пізнання зовнішнього світу, вбачаючи в людині лише біологічний об'єкт або елемент соціологічних досліджень, В.І. Вернадський писав: «Чи можна сумніватися, що багато понад 9/10 вчених-дослідників працюють у галузі знання, які жодного стосунку не мають до тієї картини космосу, що вважається результатом наукової роботи. Вони зовсім не зацікавлені у цій картині і з нею протягом своєї наукової діяльності не зустрічаються. Її зміни у сфері їх знань не позначаються. Вони цілком без неї обходяться» [3Карпенко М. Всесвіт розумний. М: Підприємство «Світ географії», 1992, С. 16., 4Вернадський В. І. Наукова думка як планетарне явище / Вернадський В.І. - М: Наука, 1991. - 268 С. 37-56, 171-177. З архіву В.І. Вернадського: http://vernadsky.lib.ru/e-texts/archive/thought.html].

Вихід із такого положення розкривається внаслідок духовного пошуку нових шляхів формування світогляду. Бурхливий технічний прогрес не проходить безслідно, він залишає часом трагічний слід через «кризу людяності» як шкоду, що завдається самому собі та навколишньому світу (природі). Ми звикли вживати слово «природа», маючи на увазі те, що відрізняється від специфічно людського довкілля. У словнику живої великоросійської мови В. Даля природа тлумачиться як «все речове, всесвіт, вся світобудова, все зриме, що підлягає п'яти почуттям; протилежна Творцю» [5Даль В. Тлумачний словник живої мови: Т. 1 - 4. - М.: Російська мова, 1978 - Т. 3. П. 1980. 555 с.]. Виходячи з такого значення природа - це не щось відмінне від людини, а вона сама є Природа, оскільки є її невід'ємною частиною. Що й підтверджено думкою В.І. Вернадського про значущість людських дій: «Досі історики, взагалі вчені гуманітарних наук, а певною мірою і біологи свідомо не зважають на закони природи біосфери – тієї земної оболонки, де може лише існувати життя. Стихійно людина від неї невіддільна. І ця нерозривність тільки тепер починає перед нами точно з'ясовуватися» [6Вернадський В.І. Біосфера та ноосфера, М.: Айріс-Прес, 2004. 580 с., 7Моїсеєв М.М. Розставання із простотою. – М.: АГРАФ, 1998. – 480 с. - (Шлях до очевидності).]. Результатом підтвердження нерозривного зв'язку Людини та Всесвіту стала багаторічна творча діяльність вчених, які ще в ХХ столітті вийшли на розуміння нового світогляду, запропонованого на базі досліджень сучасної субатомної фізики. Родоначальниками якої є: А. Ейнштейн, Н. Бор, В. Гейзенберг, Р. Оппенгеймер, Ф. Капра, Джефрі Чу та інші [8Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с.]. Новий світогляд, навіть при умовному отриманні нового знання про продукт розпаду бозона Хіггса [9http://www.nkj.ru/archive/articles/21175/], надзвичайно важливого для прихильників Стандартної теорії створення Всесвіту, так і для тих, хто шукає сліди нової фізики, переконує нас у тому, що уявлення про елементарні «будівельні цеглини» матерії є безнадійно застарілими. У минулому ці уявлення були підходящою основою для опису фізичного світу в термінах частинок, як, наприклад, атомів та їх будови, ядер атомів та їх структурних «цеглинок»: протонів та нейтронів тощо. Отже, за ствердженням фізиків, жодна з відкритих частинок не є базовою щодо її фундаментальності. Нове світорозуміння вивело дослідників на рівень космофізичних теорій та концепцій, в основу яких закладено ідею еволюції Свідомості Людини та Всесвіту в їхній нерозривній енергоінформаційній єдності. Знання енергоінформаційного світогляду передбачає формування нових понять, що розкривають зміст існуючих зв'язків між Свідомістю Всесвіту, Людини та Суспільства. Воно переводить людину у рівень космофізичного пізнання у вигляді вивчення Космічних законів Життя, а суспільство – на етап формування екологічної психокультури. На базі знань природи свідомості, освоєння технологій енергоінформаційного обміну людина переходить на Живий, творчий тип мислення з Живою (ментальною) логікою, що і дозволяє їй виробляти Живі знання [2Капра Ф. Дао фізики. – СПб: ОРІС, 1994. – 303 с., 8Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с., 10Вершиніна О.М. Безперервне виховання та гуманізація у системі освіти - суть соціально-економічного та духовного відродження суспільства. Концепція / Монографія. Х., «Регіон-інформ», 2004. – 432 с.].

Екологічне мислення є початковим етапом освоєння нового типу мислення і в даний час воно має бути властиво кожній людині. Часто говорять про «екологічний підхід», «екологічне мислення», принципи якого поширюються на нові предметні області - вже не тільки на природу, а й у суспільство, культуру. Проте культура - це лише закінчені художні твори, пам'ятки старовини, зберігати які ми, безумовно зобов'язані, оскільки вони є наочним посібником для виховно-освітніх уроків пізнання еволюції свідомості, відбитої у етапах нашої історії через духовну і матеріальну культуру. Існує ще культура мисленнєвої діяльності, духовно-інтелектуальної творчості. Настав час розглядати принципи «екологічного мислення» з урахуванням розуміння суті самого мислення. Свідомість людини та середовище її проживання є енергоінформаційні поля, що перебувають у стані триєдності: духовної (енергоінтелектуальної), душевної (психоемоційної) і фізичної, вони взаємопов'язані і взаємопроникні. Наше мислення – це наша духовна діяльність, процес творчого розвитку свідомості. У зв'язку з відсутністю істинних знань про природу свідомості людини і Всесвіту, внаслідок своєї життєдіяльності людина забруднила біосферу Землі відходами своєї життєдіяльності, у тому числі й технічних виробництв, що, по суті, є показником низького духовного рівня розвитку його свідомості (з низьковібраційними психічними якостями душі). Так і ноосфера (область розуму) забруднена «відходами» інтелектуальної діяльності внаслідок ідеологічної (мисленневої) роботи свідомості. Тому сьогодні питання розуміння суті екології мислення для людини, яка перебуває в стані хибних цінностей, є вкрай важливою.

Екологічний підхід у всьому протилежний інструментальному, коли пізнання предметного світу відбувається шляхом отримання користі з даного предмету дослідження через взаємодію з ним. Довгий час і природа сприймалася як засіб для життєзабезпечення людини, збагачення суспільства, а також інструмент піднесення людини на основі порівняння себе з іншими. Тим часом усі ці цілі, як тепер стає зрозумілим, випливають із цілого як приватне через знання Космічного закону причинно-наслідкового зв'язку. Так само інтелектуальні процеси треба оцінювати за принципом їхньої цілеспрямованості та результативності. З цього випливає, що мислення не усвідомлювалося і не уявлялося самоцінним, а сприймалося допоміжним, службовим видом діяльності, воно завжди було спрямоване на світ через прагнення отримати щось корисне для себе. Тобто ми пізнавали себе і світ екстравертним (мозковим - давньогрецьким) типом мислення. У людини формувалося системне і логічне мислення у вигляді розкриття здатності робити «висновки», «укладання», «узагальнення», витягнуті з руху думки, як її кінцевий продукт. Все різноманіття дійсності виводилося з одного постулату з мотиваційною установкою прагматичного та раціонального характеру. Мозковий мисленневий процес будувався на базі освоєння формальної логіки за двома крайнощами «так» і «ні»: «ідеї» або «матерії», «досвіду» або «розуму», «волі» чи «знання», «індивідууму» або «колективу» ». При цьому одне оголошується головним, а інше - другорядним, як втративше сенс, перетворюється на роль «підпорки» або «надбудови», створюючи вузькоспрямоване, одностороннє бачення того, що відбувається, його місця та значення в цілісній картині світобудови. Інтуїтивні думки на етапі розвитку інформаційних суспільств використовувалися інструментально, ставали «ідеями» - знаряддями підпорядкування та панування. ХХ століття увійшло в історію як «століття ідей», тому що всі інші сфери життя підкорялися їхній невблаганній логіці, обплутувалися причинно-наслідковими зв'язками, сталевими ланцюгами посилок та висновків. На основі ідей світового панування людство вчинило багато злочинів проти самого себе та Природи. Це світові та громадянські війни, табори смерті, ядерні вибухи, екологічні катастрофи, політичний терор: коли один бік буття має підкоритися іншому чи підпасти під знищення. Еволюція проходила в умовах боротьби протилежних космічних початків: чоловічого та жіночого, через насильство з боку суспільства та людини інтелектуального рівня пізнання. В нинішньому столітті влада прагматичних «ідей», розроблених на базі старого типу мислення та принципу «розділяй і володарюй», поступово повинна змінитись на нові – творчі ідеї. Людина із програми суспільно-орієнтованої моделі цивілізаційного розвитку поступово переходить в особистісно-орієнтовану. Набуваючи стану свободи вибору, вона активно навчається і отримує досвід, пропускаючи через себе в реальних процесах ідеологію ідей, що віджили себе [8Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с., 10Вершиніна О.М. Безперервне виховання та гуманізація у системі освіти - суть соціально-економічного та духовного відродження суспільства. Концепція / Монографія. Х., «Регіон-інформ», 2004. – 432 с., 11П'єр Тейяр де Шарден, Феномен людини, http://psylib.org.ua/books/shard01]. Людина переконується в тому, що є цінності, важливіші для збереження Життя та розвитку гармонії в собі та в навколишньому світі: Любов-Знання, Мудрість, Природа (Всесвіт) [12Лихачов Д.С. Екологія проблема моральна// Наша спадщина. 1991.-Х 1.- С. 3-4., 13Лихачов Б.Т. Екологія особистості // Педагогіка-1993. № 2. – С. 19-23., 14Чернов І.Б. Гуманізм і смиренність // Філософія та майбутнє цивілізації: Тези доповідей та виступів IV Російського філософського конгресу. - М: «Сучасні зошити», 2005. Електронна версія.]. Вона змінює мислення - його екологізація здійснюється за допомогою освоєння нового типу мислення та систематизації знань, що дозволяють зрозуміти дію Космічного закону причинно-наслідкового зв'язку та по-новому бачити сенс свого життя на Землі. Розкривається нова, духовно-творча мотивація до пізнання своєї внутрішньої суті та світу, зростає магнетизм колективної свідомості планетарного рівня. І в ноосфері Землі утворюється новий ментальний рівень - Егрегор колективної свідомості людей, здатних до самопрограмування за допомогою роботи над собою, в основу якої закладено самовдосконалення, самовиховання, самоосвіта особистості [8Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с., 10Вершиніна О.М. Безперервне виховання та гуманізація у системі освіти - суть соціально-економічного та духовного відродження суспільства. Концепція / Монографія. Х., «Регіон-інформ», 2004. – 432 с.].

На перший погляд може здаватися, що особистий внесок однієї людини - це лише «крапля в морі», проте чим більше буде таких крапель, які прагнуть очищення своєї свідомості при оптимальному споживанні життєвих ресурсів, тим сильнішим стає суспільство. Освоєння знань енергоінформаційного світогляду дозволяє робити перехід у рівні пізнання з гуманітаризації в гуманізацію, і починається вона з зміни типу мислення людини. Через формування духовно-творчої мотивації людина здатна виходити на енергоінформаційний обмін із більш розвиненими життєвими просторами Всесвіту та свідомо здійснювати ментальне перетворення шляхом соціальної реабілітації своєї свідомості. Тільки за допомогою розвитку свідомості нової людини як Людини-Творця людство здатне створити суспільство оптимізації.

Формування основ екологічної культури належить насамперед виховно-освітній системі. Головною особливістю теперішнього моменту є те, що вирішення питань екологічної освіти йде в традиційній системі освіти на базі інституційно напрацьованих людством знань, що вже перестало працювати на виховання людяного в людині. Рівень інтелектуальних знань сформував у свідомості мораль та моральність інтуїтивної Душі через етику та естетику (мистецтво). Програма цього етапу пізнання закінчилася - вона не сприяє творчому розвитку свідомості. Людині потрібні нові знання про істинну духовність, коли в її Душі розкриється потреба до змін і перетворень насамперед себе, своєї свідомості. А поки людина стала черствою і жорстокою, нею мотивує один рух думки - бажання за будь-яку ціну отримувати від навколишнього світу миттєву користь.

Екологічне мислення є невід'ємним компонентом екологічного світогляду і тому на різних етапах пізнання має різний зміст, через який у його освоєнні формується суспільна свідомість. На етапі прориву в галузі інформаційних технологій з'явився новий екологічний світогляд, який за своїм моральним аспектом вищий, ніж світогляд людини-споживача, незважаючи на те, що для неї, як і раніше, базовими установками залишається наука екологія. Її зміст спрямовано на виховання внутрішньої культури людини з урахуванням гармонізації відносин оточуючої природи і людини у вигляді створення нової ціннісної системи, куди входять всі досягнення у сфері сучасного природознавства, коли людина не протиставляється Всесвіту, а органічно входить у нього. Тут подолання соцієтальності та технократизму бачиться через екологізацію мислення шляхом вирішення основних проблем епохи гуманітаризації - вдосконалення технологій, екологізації техніки і це поки не пов'язано зі зміною самої системи виховання та освіти свідомості людини. [13Лихачов Б.Т. Екологія особистості // Педагогіка-1993. № 2. – С. 19-23., 15Казначєєв В.П. Космопланетарний феномен людини. Проблеми комплексного вивчення/В.П. Казначеєв, Є.А. Спірін. - Новосибірськ: Наука, СО, 1991. - 304 с.]. Це підготовчий етап, який сприяє осмисленню того, що відбувається в суспільстві, але ще не забезпечує в ньому творчі зміни. З цієї причини нині продовжує зростати соціальна напруга, погіршується стан навколишнього середовища. А сама людина опинилась у полі психічного та фізичного нездоров'я.

Отже, для вирішення будь-якої з проблем необхідно гуманізувати свідомість людини через зміну типу мислення в процесі формування абсолютно нової системи її виховання та освіти. На етапі творіння гуманістичної системи важливо створити експериментальний зразок, що можливо лише за умови розвитку його незалежності від традиційної системи виховання та освіти. Відбувається це на основі духовно-творчої діяльності громадських об'єднань людей, здатних здійснювати реальну екологізацію своєї свідомості шляхом роботи над собою. Цей процес можна розглядати за аналогією з реалізацією пасіонарної теорії етногенезу Л.М. Гумільова [16Гумільов Л.М. Етногенез та біосфера Землі. – СПб.: КРИСТАЛ, 2002. – 640 с.], але на новому рівні еволюції через формування нової психокультури людини. Це і є справжній рух суспільних ініціатив, який здійснюється в процесі гуманізації громадянської освіти за програмами особистісно-орієнтованої моделі гуманістичного виховання та освіти свідомості. Ця програма спрямована на розвиток екологічного мислення, що сприяє не тільки активізації самої громадянської освіти, але головне - забезпечує її гуманізацію шляхом оновлення свідомості в процесі освоєння інноваційної системи безперервного просторово-часового гуманістичного виховання та освіти особистості [10Вершиніна О.М. Безперервне виховання та гуманізація у системі освіти - суть соціально-економічного та духовного відродження суспільства. Концепція / Монографія. Х., «Регіон-інформ», 2004. – 432 с., 17Волков Ю. Г. Особистість та гуманізм. (Соціологічний аспект). – Челябінськ, Академія соціальних наук, 1995. – 226 с.].

У новому рівні пізнання у сфері формування екологічної культури закладено знання про справжню природу свідомості людини, розкриття ідеї еволюціонізму та коеволюції Людини з Природою через освоєння знань енергоінформаційного світогляду. Внаслідок переходу на інтровертний (серцевий) тип мислення відбувається оновлення свідомості, зростає духовно-творчий потенціал особистості та здатність до освоєння інноваційного здорового способу життя. Екологізація мислення забезпечує на суспільно-планерному рівні зміну життєвих цінностей, що дозволяє створювати інноваційну систему формування кадрів нового типу - нової еліти, а через неї - інтегрувати енергоінформаційні знання та технології гуманізації у соціальну практику. [10Вершиніна О.М. Безперервне виховання та гуманізація у системі освіти - суть соціально-економічного та духовного відродження суспільства. Концепція / Монографія. Х., «Регіон-інформ», 2004. – 432 с., 18Вершинін Г.Д, Міщенко В.А., Фісенко Н.П. Енергоінформаційні технології в освіті, науці та техніці. Фундаменталізація вищої технічної освіти - необхідна умова випуску конкурентних фахівців. Матеріали міжнародної науково-методичної конференції 11-13 квітня 2001 року. – Харків: НТУ «ХПІ», 2001. – 354 с.].

На початковому етапі - етапі розширення свідомості для реалізації програми використовуються види діяльності, що дозволяють проводити просвітницьку, освітньо-пізнавальну діяльність із використанням традиційних знань та технологій, які поступово наповнюються інноваційним змістом. Передача нової інформації, що базується на знаннях енергоінформаційного світогляду та технологіях гуманізації, проходить шляхом проведення лекцій, семінарів, практикумів, індивідуальних занять як за програмою гуманізації громадянської освіти, так і в системі традиційного виховання та освіти через такі форми як позакласна, післядипломна освіта, освіта дорослих, підвищення кваліфікації та професіоналізму та інші.

Підготовка кадрів нового типу здійснюється за допомогою формування свідомості Нової людини на базі духовно-творчої та науково-технологічної системи управління «Менеджмент нового типу» у процесі освоєння нових видів діяльності або підвищення кваліфікації та професіоналізму. Соціальна практика дозволяє формувати стан дослідника своєї свідомості та напрацьовувати високодуховні якості [11П'єр Тейяр де Шарден, Феномен людини, http://psylib.org.ua/books/shard01, 19Мухіна Н.В. Екологія мислення – основа здорового способу життя. Етичні та духовні аспекти розвитку людини та суспільства. Матеріали VII Міжнародного форуму 25-26 травня 2007 р., м. Київ/Київ: Національний технічний університет України «КПІ», Інститут планетарного синтезу (Женева), Комітет з етики та гуманітарної експертизи, Рада громадських організацій України. 2007. - 50 с., 20Ващенко В.В. Інноваційне управління якістю життя на основі менеджменту нового типу. Матеріали VII Міжнародного форуму 25-26 травня 2007 р., м. Київ/Київ: Національний технічний університет України «КПІ», Інститут планетарного синтезу (Женева), Комітет з етики та гуманітарної експертизи, Рада громадських організацій України. 2007. - 50 с.]. Етап оновлення свідомості здійснюється в умовах поєднання теорії та практики через програму комплексної соціальної реабілітації. Наприклад, за наявності якостей ускладненого характеру (субособистостей сутності хибного магнетичного центру) результативним вивчення самого себе є такий вид діяльності, як супровід купівлі та продажу нерухомості. Тут на особистісному та сімейному рівні пізнання при освоєнні технологій гуманізації у процесі роботи над собою активно йде дослідження та зміна «нерухомих» якостей. До особливого виду діяльності через освоєння професії менеджера та еніопсихолога (психологія енергоінформаційного обміну) належить туристична діяльність. Її можливості дозволяють розкривати природу таланту Душі, формувати вольовий початок у розвитку соціальної активності, системності, змінювати мислення і, головне, формувати внутрішній духовно-творчий потенціал для переходу до рівня енергоінформаційного обміну з більш розвиненими життєвими просторами Всесвіту.

Перший етап здійснення цієї програми ХОБФІЗІТ гуманізації проходив за допомогою реалізації проекту «Туристичний продукт як технологія здорового способу життя». Структурами, що реалізували цей проект, були туристичний центр «Еніоплюс» і Центр гуманізації громадянської освіти. На цьому етапі інноваційна особливість проекту розкривалася за допомогою наповнення пізнавальних, виховно-освітніх та оздоровчих програм знаннями енергоінформаційного змісту. Вони спрямовані на формування у слухачів екологічного мислення та усвідомлення духовного потенціалу Душі у якості серцевої Любові. Реалізація здійснена за допомогою інтеграції цих програм у тематичні програми подорожей, групових виїзних семінарів серії «Суспільство третього тисячоліття» з різних напрямків, наприклад: «Інноваційний Здоровий спосіб життя», «Реабілітація людини ресурсами рідної природи», «Переосмислення уроків історії», «Формування нової корпоративної культури» та інших, в основі яких закладено гуманістичний світоглядний початок. Наразі здійснюється другий етап освоєння цієї програми через структуру фонду Центр гуманізації громадянської освіти «Еніоплюс»®. Для реалізації задач гуманізації значення туризму розкривається у його пізнавальній функції, але, власне, інноваційна особливість проекту полягає в наповненні пізнавальних, виховно-освітніх і оздоровчих програм знаннями енергоінформаційного змісту. Вони спрямовані на формування у слухачів екологічного мислення та усвідомлення духовного потенціалу Душі у якості серцевої Любові незалежно від біологічного віку та соціального статусу. Туризм сприяє формуванню стану відкритості на новизну, готовності до змін та розвитку нової психокультури людини.

Змістом нової інтеграційної освіти стає орієнтація її на духовні цінності у процесі зміни якостей свідомості як учасників програм, так і їх ведучих. Виконання програми подорожі для викладача-екскурсовода чи супроводжуючого менеджера – це етап навчання, коли вони самі усвідомлено освоюють інновації, а потім передають знання історичної правди та справжньої культурної спадщини народів нашої країни та світу, а також використовують різноманітні практики реабілітації, методики гуманістичного способу життя, що допомагає людині виходити на етап психічного та фізичного оздоровлення [21Мухіна Н.В. Інноваційний здоровий спосіб життя як нова психокультура. Сучасні проблеми науки та освіти. Матеріали 12-ї міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції 27 квітня – 09 травня 2012 р., м. Євпаторія / Харків: Українська Асоціація «Жінки у науці та освіті», Харківський національний університет Імені В.М. Каразіна. 2012. - 253 с.].

Для створення умов проходження соціальної практики формування екологічного мислення на базі освоєння знань енергоінформаційного світогляду в Центрі проводиться практикум «Формування екологічного мислення» у розвиток програми підготовки кадрів нового типу – менеджерів, викладачів та еніопсихологів, духовно-творче зростання свідомості яких здійснюється за системою модульно-розвивального навчання [8Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с., 22Вершиніна О.М. Особистість як новий суб'єкт творчої діяльності ХХІ ст. Сучасні проблеми науки та освіти. Матеріали 12-ї міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції 27 квітня – 09 травня 2012 р., м. Євпаторія / Харків: Українська Асоціація «Жінки у науці та освіті», Харківський національний університет Імені В.М. Каразіна. 2012. - 253 с., 23www.hobfizit.com]. Освітні програми виховання екологічного мислення забезпечують поетапну зміну мислення: позитивне, інтровертне, інтровертне з ментальною логікою, живе через освоєння енергоінформаційних технологій оздоровлення психічного та фізичного тіл, розкриття духовно-творчого потенціалу свідомості.

У процесі проведення семінарів з різних тематичних напрямів їх учасники знайомляться з інноваційними знаннями та технологіями, і на практиці переконуються, що все в житті залежить від самої людини, від її мислення [10Вершиніна О.М. Безперервне виховання та гуманізація у системі освіти - суть соціально-економічного та духовного відродження суспільства. Концепція / Монографія. Х., «Регіон-інформ», 2004. – 432 с., 20Ващенко В.В. Інноваційне управління якістю життя на основі менеджменту нового типу. Матеріали VII Міжнародного форуму 25-26 травня 2007 р., м. Київ/Київ: Національний технічний університет України «КПІ», Інститут планетарного синтезу (Женева), Комітет з етики та гуманітарної експертизи, Рада громадських організацій України. 2007. - 50 с., 22Вершиніна О.М. Особистість як новий суб'єкт творчої діяльності ХХІ ст. Сучасні проблеми науки та освіти. Матеріали 12-ї міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції 27 квітня – 09 травня 2012 р., м. Євпаторія / Харків: Українська Асоціація «Жінки у науці та освіті», Харківський національний університет Імені В.М. Каразіна. 2012. - 253 с.].

Гуманізація освітніх програм забезпечує вирішення таких задач, як:

• формування екологічного розуміння ролі природного середовища в житті людини на базі знань про багатовимірність природи її свідомості: від мінералу (атома) через рослинний, тваринний світ, людину несвідомого рівня пізнання до людини свідомої;
• проведення на основі нового знання практичних заходів, необхідних для формування духовно-морального ставлення до навколишньої природи у процесі проходження коригування підсвідомості;
• формування стану соціальної активності, прагнення людини на оптимізацію споживання життєвих ресурсів у процесі освоєння енергоінформаційної технології «Робота над собою»;
• формування нових життєвих цінностей на базі знань енергоінформаційного світогляду;
• освоєння екологічного мислення на конкретних прикладах вирішення психологічних задач;
• розвиток позитивного мислення при розгляді життєвих проблем через усвідомлення Космічних законів Життя;
• розробка нових методик, спрямованих на забезпечення соціальної реабілітації свідомості шляхом зміни її якостей;
• формування стану соціальної відповідальності за результати своєї повсякденної діяльності.

Сьогодні загальновизнано, що наші думки є матеріальними, тому питання виховання в людині здатності до зміни мисленнєвої діяльності є найактуальнішим. Звільнення свідомості від низьковібраційних думок через оновлення якостей Душі (очищення субособистості сутності хибного магнетичного центру) - це процес екологізації мислення.

Інформаційні джерела:

1. Фромм Е. Людина для себе: Дослідження психологічних проблем етики: Пер. з англ. - Мн.: Колегіум, 1992. - 253 с.
2. Капра Ф. Дао фізики. – СПб: ОРІС, 1994. – 303 с.
3. Карпенко М. Всесвіт розумний. М: Підприємство «Світ географії», 1992, С. 16.
4. Вернадський В. І. Наукова думка як планетарне явище / Вернадський В.І. - М: Наука, 1991. - 268 С. 37-56, 171-177. З архіву В.І. Вернадського: http://vernadsky.lib.ru/e-texts/archive/thought.html
5. Даль В. Тлумачний словник живої мови: Т. 1 - 4. - М.: Російська мова, 1978 - Т. 3. П. 1980. 555 с.
6. Вернадський В.І. Біосфера та ноосфера, М.: Айріс-Прес, 2004. 580 с.
7. Моїсеєв М.М. Розставання із простотою. – М.: АГРАФ, 1998. – 480 с. - (Шлях до очевидності).
8. Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с.
9. http://www.nkj.ru/archive/articles/21175/
10. Вершиніна О.М. Безперервне виховання та гуманізація у системі освіти - суть соціально-економічного та духовного відродження суспільства. Концепція / Монографія. Х., «Регіон-інформ», 2004. – 432 с.
11. П'єр Тейяр де Шарден, Феномен людини, http://psylib.org.ua/books/shard01
12. Лихачов Д.С. Екологія проблема моральна// Наша спадщина. 1991.-Х 1.- С. 3-4.
13. Лихачов Б.Т. Екологія особистості // Педагогіка-1993. № 2. – С. 19-23.
14. Чернов І.Б. Гуманізм і смиренність // Філософія та майбутнє цивілізації: Тези доповідей та виступів IV Російського філософського конгресу. - М: «Сучасні зошити», 2005. Електронна версія.
15. Казначєєв В.П. Космопланетарний феномен людини. Проблеми комплексного вивчення/В.П. Казначеєв, Є.А. Спірін. - Новосибірськ: Наука, СО, 1991. - 304 с.
16. Гумільов Л.М. Етногенез та біосфера Землі. – СПб.: КРИСТАЛ, 2002. – 640 с.
17. Волков Ю. Г. Особистість та гуманізм. (Соціологічний аспект). – Челябінськ, Академія соціальних наук, 1995. – 226 с.
18. Вершинін Г.Д, Міщенко В.А., Фісенко Н.П. Енергоінформаційні технології в освіті, науці та техніці. Фундаменталізація вищої технічної освіти - необхідна умова випуску конкурентних фахівців. Матеріали міжнародної науково-методичної конференції 11-13 квітня 2001 року. – Харків: НТУ «ХПІ», 2001. – 354 с.
19. Мухіна Н.В. Екологія мислення – основа здорового способу життя. Етичні та духовні аспекти розвитку людини та суспільства. Матеріали VII Міжнародного форуму 25-26 травня 2007 р., м. Київ/Київ: Національний технічний університет України «КПІ», Інститут планетарного синтезу (Женева), Комітет з етики та гуманітарної експертизи, Рада громадських організацій України. 2007. - 50 с.
20. Ващенко В.В. Інноваційне управління якістю життя на основі менеджменту нового типу. Матеріали VII Міжнародного форуму 25-26 травня 2007 р., м. Київ/Київ: Національний технічний університет України «КПІ», Інститут планетарного синтезу (Женева), Комітет з етики та гуманітарної експертизи, Рада громадських організацій України. 2007. - 50 с.
21. Мухіна Н.В. Інноваційний здоровий спосіб життя як нова психокультура. Сучасні проблеми науки та освіти. Матеріали 12-ї міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції 27 квітня – 09 травня 2012 р., м. Євпаторія / Харків: Українська Асоціація «Жінки у науці та освіті», Харківський національний університет Імені В.М. Каразіна. 2012. - 253 с.
22. Вершиніна О.М. Особистість як новий суб'єкт творчої діяльності ХХІ ст. Сучасні проблеми науки та освіти. Матеріали 12-ї міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції 27 квітня – 09 травня 2012 р., м. Євпаторія / Харків: Українська Асоціація «Жінки у науці та освіті», Харківський національний університет Імені В.М. Каразіна. 2012. - 253 с.
23. www.hobfizit.com
24. http://enioplus.com