Вершиніна О.М., Вершиніна М.А.

РОЛЬ ІДЕОЛОГІЇ ГУМАНІЗАЦІЇ У ФОРМУВАННІ НОВОЇ СИСТЕМИ ВИХОВАННЯ ТА ОСВІТИ ОСОБИСТОСТІ

Провідна тенденція розвитку сучасного світу людей – звернення до своїх світоглядних джерел, «повернення» до свого істинного призначення як Людини. Переорієнтація гуманітарних наук на особистість, що розвивається, відродження гуманістичної традиції - найважливіше завдання, поставлене самим життям. На сцену еволюції життя виходить нова Людина, задача якої полягає у формуванні внутрішнього духовно-творчого потенціалу творця, здатного подолати у собі стан споживача, в якому вона сьогодні перебуває.

Наша мета спрямована на вироблення ідеології гуманізації для формування соціально активної творчої особистості як нового суб'єкта історичної творчості Землі. Тому значимість ідеології у формуванні такої особистості та її роль у цьому процесі є провідною, про що свідчить історія. Йдеться про місце ідей та ідеалів, нерозривно пов'язаних із духовним потенціалом особистості, оскільки ідеологія містить суть світоглядного початку, виявленого життєвими цінностями, що відображають її внутрішню мотивацію, яка керує поведінкою в соціумі.

Гуманізм (лат. humanus – людський, людяний) – це визнання цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток та прояв своїх здібностей, затвердження блага людини як критерію оцінки суспільних відносин [1Великий енциклопедичний словник / - 2-ге вид., Пров. та дод. - М: Велика Російська енциклопедія; СПб.: Норінт, 1998. – 1456 с. ілл.].

Ідеологія (від грец. Idea b logos – слово, вчення; буквально: вчення про ідеї) - деяка сукупність ідеалів, цілей і поглядів, за допомогою яких певна спільнота людей висловлює своє ставлення до існуючої соціальної реальності та конфліктів [2Філософський словник/За ред. І.Т. Фролова. - 7-е вид., перероб. та дод. - М: Республіка, 2001. - 719 с.] Ідеологія - це, перш за все, вчення, яке визначає розвиток суспільства на основі системи знань про світ і роль людини в ньому. Ідеологія являє собою систему цінностей духовного наповнення та владу людської спільноти, виражає її інтереси та використовує найбільш оптимальний варіант для цієї спільноти, формуючи для неї свою модель [3Волков Ю. Г. Особистість та гуманізм. (Соціологічний аспект). – Челябінськ, Академія соціальних наук, 1995. – 226 с.]. Таким чином, ідеологія має свої характерні риси, головні з яких: духовне визначення перетворень в історії людства, розвиток і функціонування суспільства, розкриття природи світу та ролі людини в цьому світі. Ідеологія інтегрує знання, вироблені попередніми поколіннями. Вона є організуючою формою суспільного життя, спонукає діяти, і, отже, жити, тому що вона спрямовує мислення людини на пошук сенсу життя і стимулює вироблення ціннісних орієнтирів та поведінки, при цьому інтегруючи її діяльність на користь суспільства.

Сходження до особистості - провідна ідея гуманізму та завдання гуманізації науки, виховання та освіти. Особистість - одна з найбільш улюблених, вистражданих і опрацьованих тем світової гуманістичної філософської думки, що визначає напрямок ідеології гуманізації - людина як мета розвитку, як критерій оцінки еволюції суспільного прогресу та як гуманістичний ідеал. Особистість як свідомість соціального рівня, має мати загальнолюдські цінності, оскільки гуманність (humanitas) - це спочатку духовна основа людської природи і суть внутрішньої духовної культури. У людині вона виражена та виявлена у соціальній практиці якостями творчості: відкритістю, відповідальністю, самостійністю, самодостатністю, людинолюбством, справедливістю, прийняттям іншого погляду та способу мислення. «Можна сказати, що це як би набуття образу людського, цілісного у всіх його проявах. Ми ж розуміємо, що коли слово входить у вжиток, воно вже носить таке суто технічне значення, на жаль... Ще в 70-ті роки XX століття О.І. Солженіцин написав статтю «Про освітянство». Йшлося про громадську свідомість радянських людей, які здобули освіту, могли пишатися: «ми духовніше за всіх, тому що ми любимо ходити в театри, книжки читати, у нас метро найчитаюче у світі…, а дуже часто це не освічена людина, тому що вона не знайшла, дійсно, цього образу людського, вищого, духовного. І часто охоплення у нас поверхове. Знають те, що треба знати тут і зараз, що прийнято знати. Не можуть і часто просто не вміють виразити себе, цілісність свою, тому що її немає. А є щось, що дає набір ознак: ось це інтелігент, це вчитель, ось це лікар… Ми пишалися своєю системою освіти і вона, справді, була чудовою, до певного часу» [4http://www.babyblog.ru/community/post/2012/1702621].

Для формування стану творчої особистості необхідна нова ідеологія, в основі якої закладені гуманістичні ціннісні орієнтири, що відповідають внутрішній інтенції абсолютно кожної людини в суспільстві. Багаторічні наукові дослідження, які проводить ХОБФІЗІТ гуманізації, дозволили визначити, що роль нової ідеології може виконати гуманізація, основою якої є науково-духовні знання енергоінформаційного світогляду. Перехід до гуманістичного суспільства характеризується зміною технократичної парадигми на нову - людиноорієнтовану, в основі якої лежить цілісність свідомості людини, її єдність із Природою (Всесвітом). Тому сучасній людині, щоб свідомо розкрити в собі творчий потенціал, необхідно відповісти на питання про сенс життя, вивчити справжню природу своєї свідомості та усвідомити незаперечність гуманістичних цінностей [5Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с.].

Реформування відносин у суспільстві являє собою процес тривалий і болючий, оскільки пов'язаний з формуванням нового рівня суспільної свідомості. Найбільш важливим аспектом розкриття потенціалу творчої активності у її розвитку виступає визначення ціннісних ідеалів планетарного рівня з орієнтацією на внутрішню мотивацію особистості, яка здатна сформувати єдиний принцип життя людини і людства. Людина за ступенями розвитку внутрішнього духовного потенціалу свідомості як індивідуальність, індивідуум, творча індивідуальність та особистість формує внутрішню мотивацію до дії залежно від напрацьованого рівня «людського» у ній. Перший рівень - «виживання», у якому своїми діями індивідуальність мотивована забезпеченням потреб фізичного тіла. Другий – «існування». Воно виражено прагненням індивідуума та творчої індивідуальності до досягнення успіху з орієнтацією на загальновизнані цінності та матеріальні стимули, через які вони затверджуються у зовнішньому світі. Третій - «розвиток» як творче прагнення особистості до розкриття свого природного потенціалу та створення нового світу. У цьому рівні у людини розвивається внутрішній творчий початок та позитивне прагнення до формування стану духовно-творчої мотивації на творення. Особистість здатна до усвідомленого оновлення свідомості шляхом зміни якостей Душі та типу мислення шляхом постійного освоєння знань гуманістичного (енергоінформаційного) світогляду. За підсумками освоєння нового - інтровертного (серцевого) типу мислення розкривається внутрішній людський психологічний чинник як духовно-творчий стан Душі. Новий стан забезпечує людині перехід до рівня пізнання себе як «Я-Свідомість». При цьому проявляється душевний підйом і радість від процесу творчості, коли настає внутрішня гармонія, виражена психічним станом щастя від повноти життя і фізичного здоров'я. Такий стан свідомості ґрунтується на внутрішній природній потребі та мотивації до творчої дії як волевиявлення самої людини, а не нав'язана, вимушена дія з боку будь-якого об'єднання, наприклад партії чи держави.

Тобто гуманізація на основі знань енергоінформаційного світогляду - це визнання людини свідомістю, що безперервно розвивається. Ідеологія гуманізації дозволяє активізувати творчий початок на основі зміни мисленнєвої діяльності. Освоєння технологій гуманізації виводить людину на оптимальний рівень енергоінформаційного обміну у його життєдіяльності. Метою стає не знання, а розвиток творчої особистості у процесі освоєння нового знання. Навчання є процес безперервний у часі та просторі, воно засноване на вихованні як органічній асиміляції та виходить зсередини людини. Не програма навчання, а сама людина має визначати її якість та кількість. Виховання і освіту необхідно спрямувати на розвиток тих властивостей і здібностей, з якими людина приходить у світ і на основі яких вона повинна протягом життя зробити надбудову. У зв'язку з чим головною психологічною особливістю нової системи виховання та освіти стає те, що новий суб'єкт історичної творчості, в процесі самої творчості, використовуватиме новий тип мислення - Живий, а, отже, і новий механізм мислення - Енергомозок, що живиться енергією «вакууму» Всесвіту (психічною енергією творіння). Другою особливістю стане фундаменталізація процесу навчання через гуманізацію, суть якої полягає в тому, що людина є природною істотою, животворящою космічною системою. Отже, під самостійною метою її розвитку розуміється розкриття духовно-творчої мотивації до освоєння життєвої програми (долі) [6Вершиніна О.М. Безперервне виховання та гуманізація у системі освіти - суть соціально-економічного та духовного відродження суспільства. Концепція / Монографія. Х., «Регіон-інформ», 2004. – 432 с.].

Задачі, пов'язані з гуманізацією свідомості особистості, а через неї - з формуванням гармонійних сім'ї, колективу та суспільства оптимізації, вирішуються за допомогою переходу до особистісно-орієнтованої моделі цивілізаційного розвитку. Її суть розкривається через освоєння знань енергоінформаційного світогляду та технологій гуманізації, оскільки гармонізація стосовно себе та навколишнього зовнішнього світу є головною умовою життя людини за призначеною їй еволюційною програмою. Це, безперечно, найоптимальніший варіант забезпечення життєдіяльності, і створення умов для його реалізації потребує оновленої системи гуманістичного виховання та освіти із запровадженням психолого-педагогічних методів, які сприяють свідомій реалізації людиною своїх духовних потенційних можливостей у вигляді соціально значущої творчої діяльності.

Тому впровадження ідеї креативної педагогіки, як науки про творчість, у процес виховання та освіти, слід вважати однією з найважливіших складових гуманізації освіти. Проте дуже важко відмовитися від досягнень функціонуючої системи, що формувалась десятиліттями, що затвердилася у громадській думці та отримала образну назву «педагогіки сходження». Суть її полягає в тому, що педагогові відводиться роль джерела інформації та тлумача явищ навколишнього світу, законодавця в ідеології та світогляді, провідника до вершин напрацьованих людством знань та майстерності. Учню при цьому відводиться роль веденого, виконавця, суб'єкта, який внаслідок проходження курсу навчання має перетворитися на людину-фахівця із «заданими параметрами». Сьогодні соціум відчуває на собі наслідок «педагогіки сходження», посиленої сучасними інформаційними технологіями. У зв'язку з цим потрібна перебудова системи виховання та освіти на нових концептуальних засадах, коли в центрі освітньої діяльності з'явиться людина як «свідомість» та унікальне явище у Всесвіті (Природі). Її треба залучити до виховно-освітнього процесу, який забезпечує розвиток у ній якостей соціально-активної творчої особистості, розкриваючи її духовно-моральний потенціал, формуючи Живе, творче мислення, як здатність до самостійної дії в гармонії з навколишнім світом.

Як альтернатива «педагогіці сходження» гуманістична педагогіка у своїх основних рисах відома з глибокої давнини. Вважалося, що учень виростає в Людину і сягає вершин культурної та професійної майстерності не в тому випадку, коли йому про це розповідають і показують, а якщо він на рівних з Вчителем і разом з ним бере участь у культурно-освітній діяльності. Так зародилася «педагогіка співробітництва». Її заслуга в тому, що вона дозволяє виявити, зберегти, виростити талант у людині і створити в різних сферах діяльності суспільства школи обдарованих людей, які досягли найвищих результатів у професійній діяльності шляхом постійного духовно-творчого зростання якостей свідомості соціально-активної особистості та нового Лідера [6Вершиніна О.М. Безперервне виховання та гуманізація у системі освіти - суть соціально-економічного та духовного відродження суспільства. Концепція / Монографія. Х., «Регіон-інформ», 2004. – 432 с.].

І, незважаючи на те, що ми продовжуємо жити і працювати, здавалося б, усередині зрілої педагогічної системи, все ж таки в даний час «педагогіка співробітництва», як її розуміли та формували зазначені школи (наприклад, Вальдорфська), реалізована на рівні гуманітарних знань для виховання творчої індивідуальності [7Іонова О.М. Вальдорфська педагогіка: теоретико-методологічні аспекти – Харків: «Бізнес Інформ», 1997. – 300 с]. «Педагогіка співробітництва» має пройти етап гуманізації знаннями енергоінформаційного світогляду, трансформуючись за своїм змістом у «педагогіку творення», тому актуальним залишається створення необхідної методологічної та методичної бази для гуманізації системи виховання та освіти, що вимагає насамперед освоєння нового знання про природу свідомості людини [6Вершиніна О.М. Безперервне виховання та гуманізація у системі освіти - суть соціально-економічного та духовного відродження суспільства. Концепція / Монографія. Х., «Регіон-інформ», 2004. – 432 с.].

Прийняття свідомості людини як «чаші», що наповнюється інтелектуальними знаннями, без урахування її істинної природи свідомості, довгі роки не дозволяло перейти до розкриття у неї свідомої потенції творчої дії. З цієї причини сьогодні продовжується розвиток інтелектуальних методів індивідуального навчання. Це не сприяє п еребудові навчально-виховного процесу і не створює стимулів для наповнення «педагогіки співробітництва» новим рівнем знання про природу свідомості людини для розкриття психолого-педагогічних аспектів творчої педагогіки. Ідея «педагогіки творення» побудована на фундаменті напрацьованого досвіду в основах креативної педагогіки, задача якої – формувати знання, що мотивують кожну людину на творчу дію в умовах соціальної практики. Тому творчий потенціал особистості формується за умови превалювання виховних технологій у процесі навчання людини, тобто гуманізації її свідомості як наслідок вирішення психологічних задач. Якщо розглядати креативну педагогіку через введення технологій модульно-розвиваючого навчання на базі особистісно-орієнтованої моделі в системі виховання та освіти, то вона якісно піднімається на новий рівень за допомогою співтворчості свідомостей, так як побудована на синтезі духовного зростання навчаючого та навчаючогося, що знаходяться одночасно і рівнозначно в процесі розвитку їхньої здатності до самопізнання. Така педагогіка має всі підстави називатися творчою педагогікою системи безперервного просторово-часового гуманістичного виховання та освіти. Для цього вона має світоглядний фундамент - знання енергоінформаційного світогляду та ідеологію гуманізації, а також нову філософію - екософію, як психологічну, соціологічну, етичну основу. Завдяки новому світоглядному фундаменту якісно змінюються базові педагогічні поняття: виховання та його сутність, цілі, завдання та зміст освіти. Результатом освоєння гуманістичних знань є творча діяльність особистості, спрямована на формування одночасно як стану об'єкта, що вдосконалює себе, так і суб'єкта, що творить зовнішній світ. Тому в даний час впровадження принципу «Освіта протягом усього життя» на базі освоєння знань нового світогляду та технологій гуманізації забезпечує розвиток творчої особистості як суб'єкта творчості за технологією безперервності у часі та просторі. Ця технологія виступає у ролі «Материнської Супертехнології XXI століття» і її особливістю є те, що повна ефективність роботи інших технологій XXI століття залежить від неї [5Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с., 6Вершиніна О.М. Безперервне виховання та гуманізація у системі освіти - суть соціально-економічного та духовного відродження суспільства. Концепція / Монографія. Х., «Регіон-інформ», 2004. – 432 с., 8Вершинін Г.Д., Міщенко В.А. Фундаменталізація та гуманітаризація університетської технічної освіти // VI Академічні читання. Освіта та наука на рубежі XXI століття: проблеми та перспективи розвитку: Тези доповідей. 21-23 червня 2000. – Новочеркаськ, 2000. – С. 52.].

Велику роль у гуманізації виховання та освіти людини, незалежно від її біологічного віку та соціального статусу, як громадянина країни та світу, можуть відіграти інститути громадянської освіти чи громадських ініціатив. Їхня історична місія полягає у розвитку системи безперервного просторово-часового гуманістичного виховання та освіти – духовно-творчого простору формування нового суб'єкта історичної творчості Землі. У зв'язку з цим розвиватиметься новий вид професійної діяльності, програма якої на суспільному рівні розкривається через гуманізацію громадянської освіти. Вона спрямована на створення системи інвестиційно-інформаційного та науково-психологічного супроводу людини в процесі освоєння нею енергоінформаційного світогляду та технологій гуманізації [9 - 13Моїсеєв Н.М. Повернення до гуманістичних традицій. - Щорічник Філософського товариства СРСР. М.: "Наука", 1989-1990.
Волков Ю. Г. Маніфест гуманізму: Ідеологія та гуманістичне майбутнє Росії. - М: АНО РЖ «Соціально-гуманітарні знання», 2000.
Кувакін В.А. _ Гуманізм, ідеологія, політика // Гуманізм як теоретична та практична проблема ХХІ століття: філософські, соціальні, економічні та політичні аспекти: Доповіді та виступи. / За заг. ред. А.В. Бузгаліна. - М: «РОХОС», 2004.
Кувакін В.А. _ Соціалізація гуманізму // Здоровий глузд. 2005 № 3 (36), с. 50.
Чернов І.Б. Гуманізм і смиренність // Філософія та майбутнє цивілізації: Тези доповідей та виступів IV Російського філософського конгресу. - М: «Сучасні зошити», 2005. Електронна версія. ].

ХОБФІЗІТ гуманізації у своїй діяльності робить акцент на соціальне прогнозування та моделювання системи безперервного просторово-часового виховання та освіти особистості. У її основу закладено програму формування цілісної людини шляхом гуманізації свідомості у процесі пізнання нею своєї внутрішньої суті, і навіть розкриття здібності до передбачення, що й надає управлінню процесом реалізації програм і проектів цілеспрямований характер, служить засобом апробації розробок і перевірки їх на істинність. При Фонді створено Ресурсний центр соціальної реабілітації як головну науково-дослідну та дослідно-технологічну базу гуманізації суспільного розвитку, в якій провідну роль виконує система науково-психологічного супроводу підготовки кадрів нового типу.

Впровадження ідеології гуманізації, апробація енергоінформаційних технологій оновлення свідомості особистості, гармонізації сім'ї та колективу здійснюється на експериментальних майданчиках Фонду. Науково-дослідницькі роботи проводяться на підставі договорів співробітництва з організаціями-партнерами. Зокрема, спільно з кафедрою фінансів Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» розробляється система інноваційного управління – «Менеджмент нового типу», освоєння якої дає змогу здійснювати підготовку кадрів гуманістичної спрямованості.

Для передачі в соціальну практику нових знань та технологій Фонд з 2012 року реалізує проект «Культурно-освітній центр соціально-активної творчої особистості та нового Лідера». Теоретичні та практичні розробки проводяться співробітниками Центру гуманізації громадянської освіти «Еніоплюс»® [15Мухіна Н.В. Інноваційний здоровий спосіб життя як нова психокультура. Сучасні проблеми науки та освіти. Матеріали 12-ї міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції 27 квітня – 09 травня 2012 р., м. Євпаторія / Харків: Українська Асоціація «Жінки у науці та освіті», Харківський національний університет Імені В.М. Каразіна. 2012. - 253 с.]. Освоєння ідеології гуманізації дозволяє їм виходити в рівень духовно-творчої та науково-технологічної діяльності, ставати співтворчою свідомістю Всесвітньої творчої свідомості, що дозволяє в майбутньому формувати нове суспільство - суспільство оптимізації [5Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с., 6Вершиніна О.М. Безперервне виховання та гуманізація у системі освіти - суть соціально-економічного та духовного відродження суспільства. Концепція / Монографія. Х., «Регіон-інформ», 2004. – 432 с., 14Ващенко В.В. _ Інноваційне управління якістю життя на основі менеджменту нового типу. Матеріали VII Міжнародного форуму 25-26 травня 2007 р., м. Київ/Київ: Національний технічний університет України «КПІ», Інститут планетарного синтезу (Женева), Комітет з етики та гуманітарної експертизи, Рада громадських організацій України. 2007. – 50 с. 9.].

Інформаційні джерела:

1. Великий енциклопедичний словник / - 2-ге вид., Пров. та дод. - М: Велика Російська енциклопедія; СПб.: Норінт, 1998. – 1456 с. ілл.
2. Філософський словник/За ред. І.Т. Фролова. - 7-е вид., перероб. та дод. - М: Республіка, 2001. - 719 с.
3. Волков Ю. Г. Особистість та гуманізм. (Соціологічний аспект). – Челябінськ, Академія соціальних наук, 1995. – 226 с.
4. http://www.babyblog.ru/community/post/2012/1702621
5. Вершинін Г.Д., Вершиніна О.М. Інноваційні парадигми суспільної думки ХХІ ст. – Харків: ВД «Райдер», 2003. – 232 с.
6. Вершиніна О.М. Безперервне виховання та гуманізація у системі освіти - суть соціально-економічного та духовного відродження суспільства. Концепція / Монографія. Х., «Регіон-інформ», 2004. – 432 с.
7. Іонова О.М. Вальдорфська педагогіка: теоретико-методологічні аспекти – Харків: «Бізнес Інформ», 1997. – 300 с
8. Вершинін Г.Д., Міщенко В.А. Фундаменталізація та гуманітаризація університетської технічної освіти // VI Академічні читання. Освіта та наука на рубежі XXI століття: проблеми та перспективи розвитку: Тези доповідей. 21-23 червня 2000. – Новочеркаськ, 2000. – С. 52.
9. Моїсеєв Н.М. Повернення до гуманістичних традицій. - Щорічник Філософського товариства СРСР. М.: "Наука", 1989-1990.
10. Волков Ю. Г. Маніфест гуманізму: Ідеологія та гуманістичне майбутнє Росії. - М: АНО РЖ «Соціально-гуманітарні знання», 2000.
11. Кувакін В.А. _ Гуманізм, ідеологія, політика // Гуманізм як теоретична та практична проблема ХХІ століття: філософські, соціальні, економічні та політичні аспекти: Доповіді та виступи. / За заг. ред. А.В. Бузгаліна. - М: «РОХОС», 2004.
12. Кувакін В.А. _ Соціалізація гуманізму // Здоровий глузд. 2005 № 3 (36), с. 50.
13. Чернов І.Б. Гуманізм і смиренність // Філософія та майбутнє цивілізації: Тези доповідей та виступів IV Російського філософського конгресу. - М: «Сучасні зошити», 2005. Електронна версія.
14. Ващенко В.В. _ Інноваційне управління якістю життя на основі менеджменту нового типу. Матеріали VII Міжнародного форуму 25-26 травня 2007 р., м. Київ/Київ: Національний технічний університет України «КПІ», Інститут планетарного синтезу (Женева), Комітет з етики та гуманітарної експертизи, Рада громадських організацій України. 2007. – 50 с. 9.
15. Мухіна Н.В. Інноваційний здоровий спосіб життя як нова психокультура. Сучасні проблеми науки та освіти. Матеріали 12-ї міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції 27 квітня – 09 травня 2012 р., м. Євпаторія / Харків: Українська Асоціація «Жінки у науці та освіті», Харківський національний університет Імені В.М. Каразіна. 2012. - 253 с.